Спецпроект

15% українців вважають, що перемога ГКЧП покращила б їхнє життя

Кожен третiй росiянин i українець переконанi, що перемога Державного комiтету з надзвичайного стану (російською "ГКЧП") у серпнi 1991 року нiяк не змiнила б їхнього життя (32% i 30% вiдповiдно).

Такi данi мiстяться в прес-релiзi Всеросiйського центру вивчення громадської думки (ВЦВГД), повідомляє "Інтерфакс" .

Частка тих, хто припускає погiршення свого життя в цьому випадку, становить 17% серед росiян i 18% українцiв. Позитивний сценарiй пiдтримують лише 14% опитаних у Росiї та 15% мешканцiв України.

Як зазначається в дослiдженнi соцiологiв, з роками давати оцiнки подiям серпня 1991 року стає дедалi складнiше не лише жителям Росiї, а й українцям: частка тих, кому складно назвати причини провалу перевороту, серед опитаних в обох країнах становить третину (по 34%). Причому в Росiї ця кiлькiсть за 20 рокiв зросла з 7% до 34%.

Аналiзуючи причини провалу путчу ГКЧП 1991 року через 20 рокiв, росiяни та українцi солiдарнi у своїх думках, зазначається в повiдомленнi ВЦВГД. Найчастiше, за даними соцiологiв, респонденти приходять до висновку, що причиною була погана органiзацiя та пiдготовка перевороту (25% i 22% вiдповiдно).

ГКЧП - початок кінця. Союз помирав під музику "Лебединого озера"

Водночас вiдразу пiсля серпневих подiй громадяни, як правило, пов'язували невдачу ГКЧП з активними дiями населення та керiвництва країни (52% i 53% вiдповiдно). З роками роль громадянського опору та дiй влади опитанi в Росiї вважають дедалi менш значущою (з 52% до 17% i з 53% до 12%).

За останнi десять рокiв менш значущим для результату перевороту став i розкол, що стався в тi днi в армiї, МВС i КДБ (з 21% до 12%), а також вiдсутнiсть пiдтримки ГКЧП в регiонах (з 15% до 7%).

Опитування ВЦВГД проводилося 6-7 серпня в 46 областях, краях i республiках Росiї. В Українi синхронiзоване опитування провела компанiя Research&Branding Group у 24 областях України та АР Крим.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.