Спецпроект

У країні з тисячолітньою історією має бути мережа культурних центрів

Європейська асоціація українців ініціює створення в країнах Євросоюзу українських культурних Центрів Григорія Сковороди.

Про це заявив президент Європейської асоціації українців, організатор акції Ukrainian Manneken Pis у Брюсселі Олексій Толкачов, повідомляє УНІАН.

На його думку, для популяризації України в Європі слід відмовитися від обговорення тем про політичні проблеми держави, а сконцентрувати увагу на створенні за кордоном українських культурних центрів.

"Під час святкування 20-річчя Незалежності України в Брюсселі ми зробили акцент на тому, що Україна - країна з великою тисячолітньою історією, нащадок сильної держави середньовічної Європи - Київській Русі, - сказав Толкачов. - Саме зараз, коли Україна потопає в негативі, було дуже важливо дати миру позитивний сигнал".

За словами представника асоціації, в Україні прийнято скаржитися на свої політичні проблеми всьому світу: "У Бельгії вже більше року немає уряду, країну роздирає жорстока політична криза, але бельгійці не носяться зі своїми політичними проблемами по ЄС, Раді Європи і ОБСЄ, до яких так люблять скаржитися українці. У Європі так не прийнято".

Для подальшої популяризації України в Європі Толкачов пропонує створити українські культурні центри Григорія Сковороди:

"Ми думаємо реалізувати це як неурядовий проект за прикладом німецьких "Інститутів Гьоте". Чому Сковороди, а не Тараса Шевченка? Мені здається, що Шевченку приділено достатньо уваги. Разом з тим є потенціал великої філософської спадщини Григорія Сковороди, яка має загальносвітове значення".

Неспійманий світом. Сковорода ловив кайф від мандрів

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.