УПЦ МП претендує не тільки на Десятинну, але й на Софію і Кирилівку

Представники Української православної церкви Київського патріархату підозрюють, що зареєстрований у Верховній Раді законопроект про відновлення Десятинної церкви має на меті передати права на Десятинку Українській православній церкві Московського патріархату.

Про це пише "Комерсант" з посиланням на секретаря Священного синоду УПЦ КП єпископа Євстратія (Зоря), повідомляє "УП.Київ".

"У царській Росії майно православної церкви було державним, і прагнення автора законопроекту "повернути права на Десятинну церкву" може означати тільки одне - її передачу Московському патріархату", - переконаний він.

Єпископ додав, що питання відновлення Десятинної церкви зараз є каменем спотикання, і до нього "слід повернутися тоді, коли в Україні буде існувати єдина помісна церква".

Натомість, відзначає видання, прес-секретар УПЦ МП Василь Анісімов підтвердив побоювання представників УПЦ КП, заявивши, що будівництвом на місці Десятинної церкви повинен займатися саме Московський патріархат.

"УПЦ МП є правонаступницею репресованої Російської православної церкви, і все церковне майно, яке було незаконно експропрійоване радянською владою, повинне бути повернуте в нашу власність - це не тільки Десятинна церква, але й Кирилівська церква, і Софія. А вже церква сама і вирішить - відтворювати на цьому місці храм чи будувати музей", - резюмував пан Анісімов.

Нагадаємо, що вчора народний депутат (фракція Партії регіонів) Юрій Мірошниченко зареєстрував у парламенті законопроект про "відродження Десятинної церкви в Києві зі створенням Національного православного комплексу".

Лем. Життя не з цієї землі

«Лем. Життя не з цієї землі» — це не лише біографія Станіслава Лема, а й драматична й чесна розповідь про складну історію Центрально-Східної Європи, у якій одне з чільних місць посідає Львів першої половини ХХ століття.

Дослідження демографічних втрат унаслідок Голодомору як злочин?

В історії України було немало трагічних подій, але саме Голодомор 1932—1933 рр. залишається предметом гарячих дискусій та обговорень. І стосується це не стільки сутнісної характеристики Голодомору як геноциду Українського народу, що вже визнано в Україні на законодавчому рівні, скільки полеміки стосовно кількості втрат унаслідок Голодомору і намагання окремих істориків та юристів нав’язати саме число втрат у 7—10, а тепер вже 10—12 мільйонів як незаперечну істину, що не підлягає обговоренню.

Митці і КҐБ: скелети у шафі художника Миколи Глущенка

Попри «білий» бекграунд та декаду богемного життя в Парижі, Художнику вдалося побудувати успішну кар’єру у Радянському Союзі. Його не репресували після повернення з-за кордону у тридцятих, як-то часто відбувалося з іншими поверненцями. Натомість Глущенка часто відправляли в закордонні відрядження, він вільно зустрічався з іноземцями, які приїжджали до країни Рад, супроводжував дипломатичні візити, спокійно надсилав листи за межі СРСР та отримував посилки з іноземними книгами.

Три могили Івана Сенченка

Боюся, ніхто з вас, хто прочитали назву, не знає Івана Сенченка. Його долю в історії української літератури вичерпно характеризує підсумковий абзац у статті на Вікіпедії: «Прожив довге, складне й цікаве життя, сповнене творчої праці. Письменник ніколи не мав почесних нагород. Ім’я його частіше згадували серед нещадно критикованих, аніж визнаних, а книжки рідко перекладалися іншими мовами». До цього треба додати, що твори його ніколи не входили до шкільних програм, а останнє його видання — книжка в серії «Бібліотека української літератури» 1990 року