Спецпроект

Постанові "Про Червоний терор" - 92 роки

5 вересня 1919 року Рада Народних комісарів більшовицької Росії прийняла постанову "Про Червоний терор", дозволивши революційні трибунали над "класовими ворогами".

Офіційно кампанію з червоного терору було припинено 6 листопада 1918 року, але де-факто вона тривала далі.

За даними російської Вікіпедії, протягом 1918 року ЧК репресувала 31 тисячу людей, з яких 6 тисяч було розстріляно.

За дослідженнями британського історика Роберта Конквеста, загалом за вироками революційних трибуналів та позасудових засідань ЧК в 1917-1922 році було розстріляно 140 тисяч людей.

"Історична Правда" нагадує цей документ:

О КРАСНОМ ТЕРРОРЕ

Постановление СНК

5 сентября 1918 г.

Совет Народных Комиссаров, заслушав доклад председателя Всероссийской Чрезвычайной Комиссии по борьбе с контрреволюцией, спекуляцией и преступлением по должности о деятельности этой комиссии, находит,

что при данной ситуации обеспечение тыла путем террора является прямой необходимостью;

что для усиления деятельности Всероссийской Чрезвычайной Комиссии по борьбе с контрреволюцией, спекуляцией и преступлением по должности и внесения в нее большей планомерности необходимо направить туда возможно большее число ответственных партийных товарищей;

что необходимо обеспечить Советскую Республику от классовых врагов путем изолирования их в концентрационных лагерях;

что подлежат расстрелу все лица, прикосновенные к белогвардейским организациям, заговорам и мятежам;

что необходимо опубликовать имена расстрелянных, а также основания применения к ним этой меры.

Подписали: Народный Комиссар Юстиции Д. КУРСКИЙ

Народный Комиссар по Внутренним Делам Г. ПЕТРОВСКИЙ

Управляющий Делами Совета Народных Комиссаров Вл. БОНЧ-БРУЕВИЧ

СУ, № 19, отдел 1, ст. 710, 04.09.18

(Собрание узаконений, № 5)

Джерела: Реабілітація репресованих: законодавство та судова практика / За редакцією В.Т. Маляренка - К.: Юрінком, 1997. - С. 17-18.

Також: ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918-1960. Под ред. акад. А.Н. Яковлева; сос. А.И. КОКОРИН, Н.В. ПЕТРОВ.- М.: МДФ, 2000. - 888 с. - (Россия. ХХ век. Документы). - С. 15.

Від "Історичної Правди: в ЧК працював талановитий український поет епохи Розстріляного Відродження Дмитро Фальківський. У 1920-их він писав вірші про своє криваве минуле.

В цих віршах є шкода за убитими жертвами, є також бажання повернути славні часи, щоб розібратися з непманами, а є просто захоплення молодими днями, наприклад, ось у цьому вірші з циклу "Минуле" (1927):

В кишені - літучка* 2300,
А в другій - рука обняла револьвер...
Хіба ж не все рівно для нас, для чекістів,
Чи завтра вмирать, чи тепер?
---------------------
* літучка - ордер на право арешту без зазначення адреси (прим. авт.).

 

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.