Спецпроект

Постанові "Про Червоний терор" - 92 роки

5 вересня 1919 року Рада Народних комісарів більшовицької Росії прийняла постанову "Про Червоний терор", дозволивши революційні трибунали над "класовими ворогами".

Офіційно кампанію з червоного терору було припинено 6 листопада 1918 року, але де-факто вона тривала далі.

За даними російської Вікіпедії, протягом 1918 року ЧК репресувала 31 тисячу людей, з яких 6 тисяч було розстріляно.

За дослідженнями британського історика Роберта Конквеста, загалом за вироками революційних трибуналів та позасудових засідань ЧК в 1917-1922 році було розстріляно 140 тисяч людей.

"Історична Правда" нагадує цей документ:

О КРАСНОМ ТЕРРОРЕ

Постановление СНК

5 сентября 1918 г.

Совет Народных Комиссаров, заслушав доклад председателя Всероссийской Чрезвычайной Комиссии по борьбе с контрреволюцией, спекуляцией и преступлением по должности о деятельности этой комиссии, находит,

что при данной ситуации обеспечение тыла путем террора является прямой необходимостью;

что для усиления деятельности Всероссийской Чрезвычайной Комиссии по борьбе с контрреволюцией, спекуляцией и преступлением по должности и внесения в нее большей планомерности необходимо направить туда возможно большее число ответственных партийных товарищей;

что необходимо обеспечить Советскую Республику от классовых врагов путем изолирования их в концентрационных лагерях;

что подлежат расстрелу все лица, прикосновенные к белогвардейским организациям, заговорам и мятежам;

что необходимо опубликовать имена расстрелянных, а также основания применения к ним этой меры.

Подписали: Народный Комиссар Юстиции Д. КУРСКИЙ

Народный Комиссар по Внутренним Делам Г. ПЕТРОВСКИЙ

Управляющий Делами Совета Народных Комиссаров Вл. БОНЧ-БРУЕВИЧ

СУ, № 19, отдел 1, ст. 710, 04.09.18

(Собрание узаконений, № 5)

Джерела: Реабілітація репресованих: законодавство та судова практика / За редакцією В.Т. Маляренка - К.: Юрінком, 1997. - С. 17-18.

Також: ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918-1960. Под ред. акад. А.Н. Яковлева; сос. А.И. КОКОРИН, Н.В. ПЕТРОВ.- М.: МДФ, 2000. - 888 с. - (Россия. ХХ век. Документы). - С. 15.

Від "Історичної Правди: в ЧК працював талановитий український поет епохи Розстріляного Відродження Дмитро Фальківський. У 1920-их він писав вірші про своє криваве минуле.

В цих віршах є шкода за убитими жертвами, є також бажання повернути славні часи, щоб розібратися з непманами, а є просто захоплення молодими днями, наприклад, ось у цьому вірші з циклу "Минуле" (1927):

В кишені - літучка* 2300,
А в другій - рука обняла револьвер...
Хіба ж не все рівно для нас, для чекістів,
Чи завтра вмирать, чи тепер?
---------------------
* літучка - ордер на право арешту без зазначення адреси (прим. авт.).

 

«Західні Креси»: українська спадщина східних земель III Речі Посполитої

На значній частині східних земель III Речі Посполитої протягом століть розвивалися українська культура і мова. Нині польське суспільство часто не бачить або недооцінює українського виміру культурної спадщини цих земель.

Хто і коли вигадав гасло "Слава Україні!"

Гасло народилося у Харкові. Загриміло на всю Україну з Києва. Збереглося завдяки зусилллям галичан і волинян у Львові та Рівному. Але в збірнику праць Степана Бандери немає отої популярно вживаної в інтернеті цитати, яка йому приписується: "І прийде час, коли один скаже: "Слава Україні! ", а мільйони відповідатимуть "Героям слава!"

Молоде життя Євгена Побігущого-Рена

Незважаючи на польську займанщину, українське життя в Коломиї, зглядно у молоді, дуже активне і рухливе. Діють у місті два українські покоління – батьки молодих людей, і вони самі – нове покоління українських патріотів. Оці "молоді" страждають від програної боротьби батьків, їхнього сидіння і квиління про те, що треба змиритися з фактичним станом. Натомість молоді час від часу все голосніше ставлять своїм завданням визволення рідної землі від окупантів і загарбників, особливо ті, що вже воювали за Україну

Знайти місце для шляхти в українській історії. Візія оптимістична

Події середини XVII cт., що кардинально змінять українську історію, ми оцінюємо через кілька століть потому. Знаємо, як струсонуть вони Річ Посполиту та світ навколо неї; знаємо, до яких наслідків призведуть. Їх учасники, проте, таких знань не мали, вони діяли так, як диктувала їм тогочасна система цінностей. Цінності ж залежали від того, до якого стану людина належала, в якій частині держави жила, в якій родині народилася й чим у житті займалася. Додаймо, що історія – це не хімічний дослід, де всі елементи зважено й пораховано. Тож ми можемо хіба що здогадуватися, якого елементу виявилося забагато, а якого – забракло, щоб на позір стабільний світ злетів у повітря