13 країн Європи створили аналог спільного Інституту національної пам'яті

Наші колишні сусіди по соціалістичному табору спільно вивчатимуть досвід сталінізму і комунізму - і поширюватимуть це знання на Захід. Щоб там не забували, що нацизм не був "єдиним абсолютним злом".

В Празі за участі прем'єр-міністрів Чехії, Польщі й Угорщини створено Платформу Європейської пам'яті й сумління (ПЄПС) - міждержавну установу, метою якої є вивчення і поширення інформації про діяльність тоталітарних режимів.

Про це повідомляє "Жеч Посполіта" з посиланням на агенцію PAP.

Метою новоствореної організації, яка поєднує 13 країн Євросоюзу і 21 державну установу, є співпраця з метою поширення знань про тоталітарні режими і вшанування їхніх жертв.

Від Януковича вимагають засудити комунізм

Переважно там представлені пост-соціалістичні країни Центральної Європи - Болгарія, Голландія, Естонія, Латвія, Литва, Німеччина, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія та Швеція.

Керівником ПЄПС став швед Ґоран Ліндблад, а виконавчим директором - Неєла Вінкельманова з чеського Інституту вивчення тоталітарних режимів. Польська сторона представлена головою Інституту національної пам'яті Лукашем Камінським і заступником директора Музею Варшавського повстання Павлом Укельським.

Екскурсія Музеєм Окупації Латвії (ФОТО)

Платформа заснована на підставі резолюції Європарламенту, який у квітні 2009 року закликав створити організацію, котра б забезпечила співпрацю регіональних дослідницьких центрів, які вивчають історію тоталітарних режимів для створення загальноєвропейського центру документації. 

Валерій Солдатенко: "Інститут національної пам'яті не буде проводити люстрацію"

"Наша організація матиме певний ухил щодо поширення знань про тоталітарні режими на Захід, де це знання набагато слабкіше, - сказав Павло Укельський у інтерв'ю виданню "Наш Дзєннік". - Передусім ідеться про те, щоб розглянути все XX століття як століття тоталітарних режимів. Про це часто забувають, особливо на Заході - про те, що в минулому столітті існувало не єдине абсолютне зло, яке було представлено нацизмом, але було й інше, яке представляв радянський комунізм".

Гітлер проти Сталіна - хто був гірший?

За словами Укельського, ПЄПС спробує достукатися до свідомості західних європейців, які розглядають Другу Світову війну виключно через призму боротьби з нацизмом і Голокосту: "Спільну свідомість десятків мільйонів людей не вдасться змінити ні за рік, ні за п'ять років. Але цю роботу треба вести. Платформа повинна стати однією з тих крапель, які точать камінь".

"Кілька десятиліть тому Захід прийняв як очевидну певну версію історичної пам'яті, - зазначив Укельський. - Тепер ми хочемо показати, що це зовсім не настільки очевидно. Що Друга світова війна не була сутичкою добра зі злом, в ній брали участь три сторони: дві тоталітарні системи і світ західної демократії. 

В Україні немає єдиної державної політики історичної пам'яті

Представник ПЄПС підкреслив, що Платформа відкрита до співпраці з організаціями з держав, які не входять до Євросоюзу - "таких як Україна чи балканські країни".

Справа капітана. За що сидів легендарний «динамівець» Костянтин Щегоцький

У різноманітних рейтингах найкращих українських футболістів усіх часів неодмінно буде це ім’я — Костянтин Щегоцький. Улюбленець київських уболівальників 1930-х, капітан «Динамо», перший в Україні гравець-орденоносець — це все про нього.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.