У дворянському гнізді під Черніговом обговорять "Червоний терор"

У селі Старий Білоус відбудеться наукова конференція "Червоний терор і його глобальні наслідки".

Про це "Історичній Правді" повідомили організатори заходу.

Конференція відбудеться в садибі П. Г. Березовського 8 жовтня 2011 за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Старий Білоус. Початок об 11:00.

Розклад конференції:

1. "Визначення червоного терору як інструмента знищення ворожих соціальних груп"

Лектор: Замятін А., директор Старобілоуського історичного комплексу.

2. "Роль усної пам'яті в реконструкції подій 1918 року в с. Старий Білоус Чернігівського повіту"

Малишко О. - праправнучка Березовського П.Г., Старобілоуський історичний комплекс, с.Старий Білоус.

3. "Дім Вербицьких. Зламані долі".

Кондратенко М., художник, нащадок роду Вербицьких, м. Чернігів.

Постанові "Про Червоний Терор" - 92 роки

4. "Відображення червоного терору на Чернігівщині у спогадах М.В. Чорносвитової".

Демченко Т., доцент кафедри історії та архітектури України Інституту історії, етнології і правознавства ім. Лазаревського.

5. "Біль і приниження. Спогади про репресії сім'ї".

Галковська Н., поетеса, голова Чернігівської міської організації "Просвіти".

6. "Доля дворянській сім'ї Хижнякова до і після 1917 року"

Ісаєнко О., науковий співробітник Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В. Тарновського.

7. "Знищення більшовиками населення Чернігова в 1918-1919 рр".

Блакитний Максим, вчений секретар Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В. Тарновського.

8. "Доля дворянської родиниТовстолісів із села Кувечичі Чернігівського повіту після Жовтневого перевороту"

Товстоліс С.М, Лисак В., бібліотекар с. Кувечичі Чернігівського району.

9. "Чернігів у період червоного терору 1918-1919 рр.."

Ягодовський К., голова Чернігівської обласної організації товариства охорони пам'яток. Лепявко С., доктор історичних наук, професор Ніжинського педагогічного університету ім. М.В. Гоголя.

Робочі мови конференції: українська, російська.

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"