В’ятрович презентував книгу засекречених історій з архівів КГБ (ФОТО)

Володимир В’ятрович, який у 2008—2010 роках провів масове розсекречення архівів КГБ, презентував у Києві свою нову книгу "Історія з грифом "Секретно". Таємниці українського минулого з архівів КГБ".

 

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

Про видання розповідали його герої, а раніше — фігуранти засекречених справ — керівник Норильського повстання в ГУЛАГу Степан Семенюк, відомі дисиденти та політв’язні Євген Сверстюк та Василь Овсієнко.

Володимир В’ятрович розповів: "Сюжети, розказані в цій книзі, були історією з грифом "Секретно", якої не мав знати ніхто. Це вирвані сторінки з нашої історії, уроки, які мали залишитися невивченими. Але сьогодні не 1930-ті, не 1950-ті і навіть не 1970-ті, коли такі методи були ефективними".

Володимир В'ятрович

Автор зазначив, що ця книга — це відповідь владі на спроби закрити доступ до архівів і тиск на істориків (минулого року колегу В’ятровича Руслана Забілого СБУ допитувала 14,5 годин з приводу його досліджень і конфіскувала комп’ютер із науковими працями та копіями архівних історичних документів).

"Ми здобували волю зі зброєю, потім — у таборах. У Росії більше видано історії про табори, ніж в Україні. Хоча в таборах, де мені довелося перебувати, більшість в’язнів були українці. Частину цієї історії намагаються відібрати. І в тому заслуга автора книги, що він наближає нам цю історію", — зазначає Степан Семенюк.

"Що вдалося В’ятровичу? - запитав Олександр Сугоняко, президент Української асоціації банків. - В нас є багато патріотів, які люблять правду якимись кусочками. А для того, щоб правда була зброєю, треба її не боятися, треба описувати її такою, як вона є. І це вдалося автору".

Сюжет книги побудований на протистоянні СРСР та українського руху опору. Проте це не історія війни системи з рухом, а історії людей по обидва боки цієї майже столітньої боротьби.

Книга "Історія з грифом "Секретно" є спільним виданням Центру досліджень визвольного руху та Мистецької агенції "Наш Формат" у серії "Наш формат історії".

 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.