В палаці "Україна" реконструюють танці французького кабаре

Театр історичного танцю "Al'entrada" відтворить французьке кабаре XX сторіччя.

10 та 11 грудня в Малій залі Національного палацу "Україна" відбудеться прем'єра танцювальної вистави "Bon-Bon Parіsіen: історії одного кабаре".

Дія вистави перенесе глядача за лаштунки французького кабаре початку минулого століття. Сюжет вистави стосується й України - у ньому описані реалії революційного 1917 року. Історія розповідає про долю дочки заможного поміщика, інститутку Софію, яка після розстрілу своєї сім'ї в Одесі знайшла притулок серед вогнів Монмартра.

Танцями, костюмами, декораціями, живим вокалом, музикою зі старих мюзиклів й французьким шансоном "Bon-Bon Parіsіen" створює атмосферу справжнього паризького кабаре.

Театр історичного танцю "Al'entrada" займається дослідженням, відтворенням та інтерпретацією історичного танцю, старовинного співу, театру та костюму. Основне гасло театру - робити старовинне мистецтво доступним і зрозумілим сучасному глядачеві.

Час і місце: 10 та 11 грудня 2011 року, 19:00, Мала зала Національного палацу мистецтв "Україна".

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.