Встановленого Міхалковим гіпсового Столипіна порубали шаблею

У ніч на понеділок невідомі "осквернили барельєф" Петра Столипіна, що знаходиться у будівлі колишньої клініки Маковського на вулиці Гончара.

Про це повідомляє прес-служба посольства РФ в Україні.

За інформацією представництва, барельєф серйозно постраждав.

"Вандали наносили по ньому удари, від яких на зображенні залишилися сліди, подібні до шабельних ран", - зазначили в посольстві.

У прес-службі зауважили, що вандали "зайняли своє місце в історії поруч з убивцями Столипіна, і тими, хто закочував його могилу в асфальт у 1961 році".

В посольстві також підкреслили, що "меморіальної дошки на колишній клініці Маковського, як би на неї не зазіхали, висіти вічно, а на відновленій могилі Столипіна у Києво-Печерській Лаврі завжди бути живим квітам".

Нагадаємо, що гіпсову меморіальну дошку на будинку за адресою Олеся Гончара, 33 (зараз у цій будівлі розміщується головний офіс партії "Народний Рух України), повісили під охороною міліції у вересні 2011 року невідомі люди за участю російського режисера Нікіти Міхалкова - з нагоди 100-річчя з дня убивства Столипіна у Київській опері.

Заступник голови НРУ Роман Сушко тоді висловив думку, що це провокація: "Раптом рухівці візьмуть молотки і почнуть бити".

Тоді ж прем'єр-міністр Микола Азаров назвав Столипіна "видатним державним діячем і реформатором".

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.

Легенда про «Оржівську операцію»: як Внутрішні війська НКВД випадково вбили «Клима Савура»

Читаючи документи, складається враження, що Оржівська операція за масштабами була чимось подібним до «битви за Берлін». Очевидно, чекістам не хотілося в «переможному угарі» відставати від Червоної армії і банальну випадкову ліквідацію «Савура» розцяцькували, як масштабну операцію із задіянням особисто вищого командування держбезпеки УРСР.