Азаров із Табачником ушанували творця "Великої Росії" (ФОТО)

Прем'єр-міністр України Микола Азаров вважає Петра Столипіна видатним державним діячем і реформатором.

Про це повідомляє УНІАН.

Азаров розповів про Столипіна після покладання квітів до могили Петра Столипіна на території Києво-Печерської лаври.

Всі фото: УНІАН

"Петро Столипін - видатний державний діяч Росії, людина-реформатор, чия діяльність не була однозначно сприйнята ані сучасниками, ані нащадками, - сказав Азаров. - Разом із тим не можна не відзначити, що його реформи, особливо земельна, заклали серйозний фундамент для становлення держави. І в цьому плані, безумовно, можна проводити паралелі з тими реформами, які проводяться у нас зараз".

У церемонії покладання квітів разом з прем`єром брали участь міністр освіти Дмитро Табачник і Посол Російської Федерації в Україні Михайло Зурабов.

Як повідомлялося, 17-18 вересня у столиці України пройшли Дні пам`яті Петра Столипіна, державного діяча Російської імперії (1862-1911), убитого у Києві рівно 100 років тому.

 

 

Після покладання квітів Азаров запросив правнука Столипіна Аркадія разом оглянути виставку, що відкрилася в неділю в Лаврі, присвячену пам`яті російського державного діяча.

Нагадаємо, що у липні цього року російський прем'єр Володимир Путін заклав камінь на місці майбутнього пам'ятника Столипіну біля будівлі уряду РФ.

Путін не раз цитував Столипіна, зокрема, його крилату фразу: "Їм потрібні великі потрясіння, нам потрібна Велика Росія".

У січні 1910 уряд Столипіна заборонив створення національних (у тому числі і українських) товариств, клубів, видання рідною мовою газет. Переслідуючи українську мову і культуру, Столипін розсилав свої циркуляри, в яких наказував боротися з "ідеєю відродження старої України і устрою на національно-територіальних засадах".

1 вересня (14 за новим стилем) 1911 р. в Київському оперному театрі, у присутності царя Миколи II, на Столипіна було здійснено черговий замах. Через чотири дні він помер (у цьому будинку на вулиці Гончара зараз офіс Народного руху України - ІП). Похований на території Києво-Печерської лаври.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.

Легенда про «Оржівську операцію»: як Внутрішні війська НКВД випадково вбили «Клима Савура»

Читаючи документи, складається враження, що Оржівська операція за масштабами була чимось подібним до «битви за Берлін». Очевидно, чекістам не хотілося в «переможному угарі» відставати від Червоної армії і банальну випадкову ліквідацію «Савура» розцяцькували, як масштабну операцію із задіянням особисто вищого командування держбезпеки УРСР.