У Полтавському драмтеатрі ставлять виставу про героїв-росіян і зрадників-мазепинців

У провідному театрі Полтавщини інсценували російсько-радянський міф про "зрадників"–мазепинців і "визволителів" з армії царя Петра І. Благородним московитам протистоять смішні "запорожці" Козолуп і Ропавка.

Про це повідомляє "Україна Молода".

Цієї осені в Полтавському обласному українському музично–драматичному театрі ім. М. Гоголя завершили роботу над постановкою історичної драми "Фортеця" за однойменною повістю земляка, письменника Леоніда Бразова. Тією, яку вперше видали книжкою ще в 1974 році, а востаннє — без будь–яких змін у тексті — у 2009–му.

"Це зразок літератури соціалістичного реалізму, в якому героїзували події, що для українців насправді уособлювали трагічне братовбивство, - наголошує видання. - Хто надоумив його керманичів, підпорядкованих управ­лінню культури Полтавської облдержадміністрації, взяти до репертуару такий твір?"

Палац Мазепи в Росії. На відміну від Батуринського, ще цілий

Заступник голови ОДА з питань культури Валерій Пархоменко зазначив, що до того вибору влада не має жодного відношення. А от на думку завідувачки літературною частиною театру Лади Лабзової, "навіть дивно, що ми досі нічого подібного не робили".

Режисером–постановником став заслужений діяч мистецтв України Юрій Кочевенко, його помічником з літературної частини — Лада Лабзова, науковими консультантами — дочка автора повісті, кандидат філологічних наук Лариса Безобразова та колишній директор Музею–заповідника "Поле Полтавської битви" Олександр Янович.

Пані Лабзова запевнила, що нова вистава "політично дуже виважена", там навіть головних героїв змінено.

Новий головний герой — російський комендант фортеці полковник Келін зі своїм почтом. Нотації недолугим господарям міста на кшталт городового отамана з промовистим прізвищем (вигаданим творцями вистави) Козолуп комендант виголошує на тлі величезного російського прапора–триколора з гербом — двоголовим орлом. Останній чомусь не петровських часів, а сучасний, запроваджений у Росії 2000 року.

Анафема Мазепі. Чи існують для неї канонічні підстави? - погляд УПЦ МП

Таким собі антиподом реального коменданта Келіна й водночас головним героєм з "українського" боку творці вистави роблять вигаданого автором повісті багатого полтавського крамаря, тобто купця, Івана Ропавку. Саме в його уста вкладають "кучеряві" промазепинські фрази з пафосним рефреном: "Я, Ілько Ропавка, козак запорозький".

"Що не українець у виставі — то або хитрий і такий же зрадливий представник козацької старшини із черевом, або затурканий бідняк, здатний тільки скиглити та жалітися на гірку долю, - пише "Україна Молода". - Повна протилежність їм — російські офіцери з війська Петра І. Ото вже справжні "благородія": чесні, діяльні, впевнені в собі".

Видання зазначає, що саме ці "благородні єдинокровні брати" під командуванням російського полковника Яковлєва в квітні–травні 1709 року пройшлися "вогнем і мечем" по південних сотенних містечках Полтавського полку — Маячці, Нехворощі, Келеберді та інших, спалюючи їх за те, що пропустили на з’єднання з Мазепою і Карлом ХІІ козаків–запорожців під орудою кошового отамана Костя Гордієнка.

Прутський похід Петра І. Як цар хотів зробити столицю на Азовському морі

"Від цієї прем’єри і я, і мої колеги–музейники, і знайомі викладачі історії у полтавських ВНЗ були в шоці, — зазначила заступник директора Музею-заповідника "Поле Полтавської битви", кандидат історичних наук Людмила Шендрик. — Адже в нашому театрі, по суті, інсценували міф про так звану "героїчну оборону Полтави" російськими вояками, українськими козаками та місцевими жителями під час штурмів фортеці шведами. Однак документально підтверджених доказів "усенародного спротиву загарбникам", як і масштабної партизанської війни проти шведів поблизу Полтави, немає".

Дослідник історії полку, заступник директора обласного краєзнавчого музею, кандидат історичних наук Володимир Мокляк навіть "арифметично" довів: попри залякування і кари, більшість у Полтавському полку все ж залишалася прихильниками Мазепи. Зокрема, 7 із 19 відомих за архівними документами представників полкової та сотенної старшини були відвертими "мазепинцями". Стільки ж виявилося і проросійськи налаштованих (нерідко через суто особистісні фактори).

"Найприкріше те, що цей міф показують дітям, які звикли сприймати все побачене за чисту монету, — продовжує пані Людмила. — Ви ж бачили, скільки їх було на прем’єрі. Кого ми нею виховуємо?"

"Иван Мазепа и Российская империя". Російський історик про те, хто ж був зрадником

На думку видання, "культ" померлого у 1997 році письменника Леоніда Бразова "проштовхує" такий надмірний "піар" автора "Фортеці" його близька родичка. Користуючись при цьому своїми знайомствами з впливовими людьми, насамперед обласними можновладцями.

Під час прем’єри вистави партер театру був переповнений обласними керівниками та чиновниками. Після фіналу вони "скупали" творців вистави в аплодисментах.

Вбивства в Бабицях: авантюра з трагічним фіналом

Ввечері 2 липня 1951 року в школі чехословацького містечка Бабиці, де саме проходили партійні збори, пролунали постріли. Невелика група підпільців застрелила трьох функціонерів комуністичної партії. Постріли в школі стали кульмінацією історії, котра тягнулась декілька місяців і стала приводом для масового терору комуністичної партії проти місцевого населення.

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка

"У Москві все ретельніше готуються до війни": листи до шведської королеви Христини

Одним з найцікавіших періодів в історії України є, безумовно, 1649-1659 роки. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах.
Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції

П'ять українських історій про пандемію "іспанки"

Іспанку просто не фіксували у документах. Дані про кількість хворих та померлих часто не збирали. Тим паче, що паралельно тривала пандемія холери. А специфічно в Україні – епідемія тифу. Холера і тиф були знайомі українським лікарям. А перед симптомами нібито застуди, яка за кілька днів вбивала людей, виявились безпорадними. Кількість жертв іспанки в Україні ми не знаємо. Можемо навести лише кілька історій про перебіг хвороби. Але, можемо точно стверджувати, що іспанка разом з іншими епідеміями руйнувала українську державність не менше, а, може, навіть, і більше від недолугих політичних кроків.