В Берліні відкрили пам'ятник столяру, який убивав Гітлера (ФОТО)

В річницю замаху на Адольфа Гітлера в Берліні було відкрито пам'ятник Георгу Ельзеру, який 8 листопада 1939 намагався вбити нацистського лідера у мюнхенській пивній "Бюргербройкеллер".

Про це повідомляє Spiegel.

Скульптура заввишки 17 метрів являє собою силует профілю Георга Ельзерa. Вночі вона буде підсвічуватися. Установка пам'ятника обійшлася берлінської адміністрації у 200 тисяч євро.

Пам'ятник встановили у центрі міста на вулиці Вільгельмштрассе недалеко від того місця, де раніше знаходилися урядові установи Третього рейху. У декількох сотнях метрів також знаходяться засипані залишки бункера Гітлера.

Пам'ятник на Вільгельмштрассе

Ініціатором відкриття пам'ятника став німецький письменник Рольф Гохут. За його словами, Ельзеру довгий час не приділялося в історичній пам'яті німців достатнього місця - на відміну від офіцерського замаху 1944 року, що його очолював полковник Клаус фон Штауффенберг.

1999: розстріл міністрів у вірменському парламенті (ВІДЕО)

З приводу етичного питання про встановлення пам'ятника людині, яка планувала вбивство, письменник відповів: "Коли законні засоби не працюють, одинаки можуть вдатися до терору".

Столяр з Кьонігсбронна Георг Ельзер намагався вбити Гітлера, підірвавши бомбу у мюнхенській пивній, де члени нацистської партії святкували річницю Пивного путчу 1923-го. Проте вождь нацистів пішов раніше, скоротивши свою промову - літаку, на якому він мав повертатися у Берлін, завадив туман, і Гітлер поспішав на поїзд.

Пивна "Бюргербройкеллер" після вибуху

Вибух стався буквально через кілька хвилин після того, як Гітлер залишив залу, де проходили збори Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини. В результаті загинули сім чоловік, ще 60 отримали поранення.

Сам Ельзер був безпартійним, хоч у 1928 році товариші й умовили його записатися в парамілітарну організацію Компартії Німеччини. Він сповідував протестантські цінності і завжди відмовлявся демонструвати нацистський салют (з викиданням правої руки).

 Георг Ельзер

За словами столяра, до його вчинку його підштовхнула нацистська програма мілітаризації країни і напад німецьких і союзних їм військ на Чехословаччину. Георг Ельзер вважав, що це крок до нової війни: "Своїм учинком я хотів зупинити ще більше кровопролиття".

Ельзера схопили під час спроби перетнути німецько-швейцарський кордон, а 9 квітня 1945 року він був убитий в концтаборі Дахау.

"Остаточне розв’язання". Уривок із книги Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним"

Наприкінці серпня у колаборації видавництв "Човен" та "Локальна історія" вийде друком українською книжка-бестселер американського історика Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним" – досконала деконструкція природи двох споріднених тоталітарних режимів: нацистської Німеччини та сталінського СРСР, трансформованого в сучасну фашистську росію.

Замостя-1920: як українці та поляки разом рятували Європу від росіян

Події 1920 року, коли українські та польські війська пліч-о-пліч зупинили більшовицьку навалу біля Замостя, стали яскравим прикладом успішної спільної боротьби двох народів за свободу і незалежність. У центрі цих подій постає постать генерала Марка Безручка — українського командира, який довів, що відданість Батьківщині та військовий талант можуть змінювати хід історії. Шоста Січова стрілецька дивізія Армії УНР під командуванням Марка Безручка зірвала плани червоних прорватися в Польщу та понести "світову революцію" до Європи

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.