Збирають гроші на книгу німецького офіцера про Дивізію "Галичина"

Часопис "Вісті комбатанта" збирає пожертви на видання українського перекладу книги Вольфа-Дітріха Гайке "Українська Дивізія "Галичина".

Про це "Історичній Правді" повідомив редактор електронної версії "Вістей комбатанта" Ігор Аркуша.

Вольф-Дітріх Гайке був офіцером у штабі 14-ої гренадерської дивізії військ СС "Галичина" (вона ж 1-ша Українська). У своїй книзі автор розглядає це формування як бойову одиницю, дає характеристику українським воякам із погляду військового, без жодних політично-ідеологічних нашарувань. Він описує бойовий шлях дивізії від створення до здачі в полон західним союзникам.

Книга проілюстрована архівними фото і мапами бойових дій всього шляху дивізії. Гайке наголошує на відмінностях українського вояка від німецького, його перевагах і недоліках, дає аналіз стосунків між німцями і українцями, характеризує поведінку одних і других в бою.

"Видання книги в Україні дало б можливість українцеві ознайомитися безпосередньо із поглядом очевидців подій, а особливо, якщо він незаангажований в жодній політичній партії", - вважає Ігор Аркуша.

В лісах під Бродами. Подорож місцями боїв дивізії "Галичина"

Книжка була видана німецькою, англійською мовами, а українською – тільки у канадському виданні, в перекладі Романа Колісника, нинішнього головного редактора міжнародного часопису "Вісті Комбатанта".

"Є можливість розіслати безкоштовно близько 50 примірників по наукових бібліотеках України, а також у бібліотеки: Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Держкомінформу, Національна бібліотека ім. Вернадського, Національна парламентська бібліотека, Книжкова палата й інші, - повідомляє Аркуша. - Ім’я жертводавця, за його бажанням, буде вписано в одній із сторінок книжки".

Щоб дізнатися, як перерахувати кошти, пишіть на електронну пошту aingwar А gmail.com

Сталева труна на вісім персон

17 лютого 1864 року, сто п'ятдесят сім років тому, підводний човен "Hunley" конструкції Горація Ханлі атакував і потопив паровий шлюп "Housatonic" і це була перша в історії успішна атака корабля з глибини. Не надто тямущі в історії люди приписують Жулю Верну купу передбачень, і в тому числі – мало не винахід підводного човна. Це не так, це дуже сильно не так. Чистих передбачень у Жуля Верна дуже мало, а підводних човнів на той час було збудовано вже з десяток.

«Нормалізація» Ґустава Гусака

«Страх. Зі, страху, що його звільнять з роботи, вчитель навчає в школі речей, котрим не вірить. Зі страху за своє майбутнє, учень їх повторює. Зі страху, що не зможе продовжувати навчання, він вступає в Союз молоді і робить те, що йому наказують. … Зі страху через наслідки, люди беруть участь у виборах, обирають запропонованих кандидатів і роблять вигляд, що вважають це справжніми виборами…». Вацлав Гавел дописав текст, котрий отримав назву «Лист Ґуставу Гусакові». Надворі була весна 1975 року, в Чехословаччині панувала «нормалізація», а її незмінним символом був Ґустав Гусак – президент країни та генеральний секретар ЦК КПЧ. Людина карколомної і неоднозначної долі.

Формула краси. Дерев’яні церкви України: втрачене мистецтво?

Українські дерев'яні церкви – це фольклор, тільки в архітектурі. Збудовані переважно безіменними для нас майстрами на замовлення спільноти, громади села – вони могли бути (а могли не бути) шедеврами, але завжди втілювали народну уяву про красу, про велич, про присутність Бога на землі. Можливо тому знищення храмів більшовиками українці сприймали як саморуйнування. Дерев'яні церкви зникали з різних причин (вогонь і вода, шашель і грибок, занепад громади), але саме насильницька, свідома деструкція була найболіснішою – через неприродність втрати.

Леся Українка: про що не пишуть у підручниках

Хвора, сумна і з грабельками – такою навчили нас бачити Лесю Українку. Але якою вона була насправді? На щастя, Лариса Косач одна з небагатьох класиків, чий архів (зокрема, листування) вдалося зберегти, а з ним і цілу історію української літератури та життя культурної еліти зламу ХІХ і ХХ століть. Завдяки цим архівам ми можемо подивитися на неї по-новому, а заразом і на цілу епоху: час тендітних дам, літературних вечорів, перших курортів, трамваїв і краси епістолярного стилю…