Київську пам'ятку архітектури не реставрують, а "осучаснять"

Пам’ятку "Будинок Крістера" на Вітряних Горах у Києві (вул. Осиповського, 2-А) не реставрують, а "пристосують під сучасні потреби".

Така відповідь надійшла до голови комісії Київради з питань культури та туризму Олександра Бригинця на його звернення до голови КМДА Олександра Попова стосовно руйнації історичної будівлі "Будинку Крістера".

Нагадаємо, раніше київська влада пообіцяла, що дерев′яну пам′ятку архітектури вирішили реставрувати. Робочі мали по дошках розібрати садибу, нумеруючи кожну з них, щоб в подальшому зробити аналогічні та відновити будинок з нових матеріалів.

Так будинок Крістера розбирали у грудні

Будинок на вул. Осиповського, 2-А включений до переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини та перебуває на балансі Інституту харчової біотехнології та геноміки НАН України.

Депутат наголосив, що незважаючи на запевнення київської влади, що будинок реставрують, Науково-дослідний інститут історії архітектури та містобудування уклав угоду з власником будинку на проектування реставрації та пристосування будинку під сучасні потреби.

Як повідомили в КМДА, на вимогу проектувальника, замовником здійснено ряд протиаварійних заходів, зокрема демонтаж аварійних елементів будівлі. Хоча насправді ліквідовано весь історичний будинок, а не деякі елементи.

"Сьогодні немає визначених термінів, коли оголошені роботи будуть закінчені. Є небезпека того, що розібрані дошки пролежать якийсь період у сховищах, а коли, на думку забудовника, кияни забудуть про цей будинок, то на вільній земельній ділянці почнуть якесь інше нове будівництво", - застерігає Бригинець.

Нагадаємо, в грудні минулого року розібрали легендарний "Будинок Крістера" на вул. Осиповського на півночі Києва, побудований іще у 1880 році для саксонського ткача і садівника Вільгельма Крістера.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.