У Києві реконструюватимуть садибу Крістера (ФОТО)

У Києві почали розбирати легендарний Будинок Крістера на вул. Осиповського, 2-а, побудований іще у 1880 році для саксонського ткача і садівника Вільгельма Крістера.

Про це повідомив голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

 

"Сподіваюсь, що дерев’яний будинок, розберуть, відремонтують і зберуть знову, адже свого часу був погоджений проект реставрації цього будинку, - зазначив депутат. - На жаль, ймовірність того дуже мала, оскільки за всю сучасну історію Києва такого ще не було".

 Садиба Крістера

Будівлю визнали пам’яткою культурної спадщини в 2001 році. Довгий час вона нікому не належала. Головне управління культурної спадщини намагалось взяти будівлю на свій баланс, але право на нього висунули інші власники: Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України, який знаходиться поруч.

"Парадоксально, що приклад тих, хто нищить пам’ятки, наслідує навіть Національна академія наук України, - наголосив Бригинець. - Схоже, нищення київських пам’яток стало справжньою епідемією".

Тим часом краєзнавець Михайло Кальницький у своєму блозі повідомив, що будинок буде відреставровано.

"Щойно отримав дзвінок від колеги з діяльності в охороні пам'яток Сергія Юрченко, - пише києвознавець. - Він повідомив, що будинок Крістерів розбирають не заради нового будівництва на його місці, але на предмет видалення поточених шашелем дерев'яних конструкцій. Різьблені деталі зберігають, є обміри, фіксації і архівний проект будинку. Так що він повинен бути відновлений у колишньому вигляді (цим займається керований Сергієм Юрченко інститут)".

Фото: ЖЖ serj-32

Вільгельм Крістер – людина, яка розпочала перетворення Києва на місто-сад. Він вирощував у Києві химерні рослини і навіть виноград. Двоповерхову дерев`яну садибу Крістера, за словами києвознавців, можна по праву називати архітектурно-історичним шедевром.

 

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.