У Києві реконструюватимуть садибу Крістера (ФОТО)

У Києві почали розбирати легендарний Будинок Крістера на вул. Осиповського, 2-а, побудований іще у 1880 році для саксонського ткача і садівника Вільгельма Крістера.

Про це повідомив голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

 

"Сподіваюсь, що дерев’яний будинок, розберуть, відремонтують і зберуть знову, адже свого часу був погоджений проект реставрації цього будинку, - зазначив депутат. - На жаль, ймовірність того дуже мала, оскільки за всю сучасну історію Києва такого ще не було".

 Садиба Крістера

Будівлю визнали пам’яткою культурної спадщини в 2001 році. Довгий час вона нікому не належала. Головне управління культурної спадщини намагалось взяти будівлю на свій баланс, але право на нього висунули інші власники: Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України, який знаходиться поруч.

"Парадоксально, що приклад тих, хто нищить пам’ятки, наслідує навіть Національна академія наук України, - наголосив Бригинець. - Схоже, нищення київських пам’яток стало справжньою епідемією".

Тим часом краєзнавець Михайло Кальницький у своєму блозі повідомив, що будинок буде відреставровано.

"Щойно отримав дзвінок від колеги з діяльності в охороні пам'яток Сергія Юрченко, - пише києвознавець. - Він повідомив, що будинок Крістерів розбирають не заради нового будівництва на його місці, але на предмет видалення поточених шашелем дерев'яних конструкцій. Різьблені деталі зберігають, є обміри, фіксації і архівний проект будинку. Так що він повинен бути відновлений у колишньому вигляді (цим займається керований Сергієм Юрченко інститут)".

Фото: ЖЖ serj-32

Вільгельм Крістер – людина, яка розпочала перетворення Києва на місто-сад. Він вирощував у Києві химерні рослини і навіть виноград. Двоповерхову дерев`яну садибу Крістера, за словами києвознавців, можна по праву називати архітектурно-історичним шедевром.

 

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".

Перший з українців у США, який став професором університету і доктором філософії

У списку "українських антирадянських діячів в Америці", складеному органами одпу срср у 1929 році, під номером 24 значиться Олександр Неприцький-Грановський. На той час він був першим із українців у США, хто здобув ступінь доктора філософії в галузі біологічних наук і звання професора американського університету. Таких, як він – успішних, авторитетних, перспективних діячів, – чекісти ставили на оперативний облік, збирали на них досьє і з урахуванням отриманої інформації приймали рішення, що з ними робити далі.

Голодомор у житті та творчості художника Михайла Дмитренка

Михайло Дмитренко пережив Голодомор і одним із перших відобразив у творчості цей катастрофічний для українців досвід – результат злочину комуністичного режиму з центром у Москві. Найвідомішим твором Дмитренка на тему української трагедії у 1932–1933 рр. є картина "1933", написана в 1963-му до 30-х роковин Голодомору.