Як виглядають табори ГУЛАГу сьогодні - виставка

17 січня 2012 р. о 13.00 у Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" відбудеться відкриття фотовиставки "Відрядження в один кінець: Колима/ ГУЛАГ/ Аляска" – про минуле сталінських концтаборів та про те, як виглядають сьогодні ці закинуті місця.

 

Це виставка трьох фотохудожників – харків'янина Володимира Оглобліна, жителя Черкас Володимира Манькути та жителя російського Магадана Андрія Ларіонова, які побували там, де ще збереглися сліди колишніх таборів ГУЛАГу.

"Відрядження в один кінець" - назва не випадкова: саме так називали відправку політв'язнів на роботу на Колиму, звідки не було вороття. У деяких "відрядженнях" ув'язнені, навіть найміцніші, витримували не більше 3-5 місяців.

 

Виставка у кольорових великоформатних світлинах, мапах, цитатах історичних документів і літературних творів, а також авторських коментарях харківського фотохудожника Володимира Оглобліна розповідає про систему сталінських концтаборів, чимало з яких було зосереджено зокрема й на Колимі.

Автори виставки кажуть, що її метою є нагадати про те, що тема ГУЛАГу не може бути забута до тих пір, поки не буде офіційного покаяння за злочини радянської влади проти народу.

Виставка експонуватиметься з 17 січня до 17 лютого 2012 року, вхід вільний, без вихідних.

 

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.

Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі

Після кількох бесід із чекістами Афанасій Іващенко став агентом на псевдо "Вчитель" і погодився ввести свого "товариша по партії" Павла Полуведька в коло керівних діячів закордонного центру УПСР у Празі. Для виведення за кордон їм придумали відповідну "легенду". Оскільки слідство за справою Кіндрата Полуведька завершилося і йому "світило" так само 5 років заслання у віддалених регіонах срср, перед друзями й колегами наочно продемонстрували сцену його відправлення до місця відбування покарання.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?