МІНКУЛЬТ ОТРИМАВ СОФІЮ КИЇВСЬКУ І... ЗВІЛЬНИВ ЇЇ ДИРЕКТОРА

Міністр культури Михайло Кулиняк звільнив директора Національного заповідника "Софія Київська" Нелю Куковальську, яка займала цю посаду з 2000 року.

Про це пише "Коммерсант".

Таке рішення Кулиняк мотивував тим, що екс-директор "Софії" не виконала низки наказів Мінкульту.

Для самої Куковальської відставка стала несподіванкою: "Я другий тиждень перебуваю на лікарняному, і про наказ міністра мені розповіли мої співробітники. Його привіз в "Софію" і показав моїм заступникам не представник відділу кадрів, а заступник директора департаменту культурної спадщини Мінкульту Сергій Тур. У наказі говориться, що мене звільняють від займаної посади з дня мого виходу на роботу".

Куковальська переконана, що таким чином проводиться політика "зачищення директорів найбільших заповідників і музеїв України".

"Причин, того, що відбувається, я не знаю. З моєї сторони ніяких порушень немає. З моменту передачі заповідника в управління Мінкульту нас упродовж року перевіряли СБУ, КРУ й прокуратура. Порушень виявлене не було. Думаю, міністр хоче розставити на ключові пости лояльних людей", - сказала вона.

За інформацією "Коммерсанта", новим головою "Софії Київської" стане директор науково-дослідного інституту памяткоохоронних досліджень Олена Сердюк.

 

За даними "Історичної Правди", у своєму наказі Кулиняк посилається на записку директора департаменту культурної спадщини та культурних цінностей  Вінграновського, який визнав роботу заповідника за 4 місяці після передачі його у відомство Мінкульту незадовільною.

Нагадаємо, "Софія Київська" перейшла у підпорядкування Мінкульту указом президента Януковича у квітні 2011 року.

У червні 2011 року міністр культури Кулиняк пообіцяв, що "структуру заповідника та його кадровий потенціал" буде збережено.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.