МІНКУЛЬТ ОТРИМАВ СОФІЮ КИЇВСЬКУ І... ЗВІЛЬНИВ ЇЇ ДИРЕКТОРА

Міністр культури Михайло Кулиняк звільнив директора Національного заповідника "Софія Київська" Нелю Куковальську, яка займала цю посаду з 2000 року.

Про це пише "Коммерсант".

Таке рішення Кулиняк мотивував тим, що екс-директор "Софії" не виконала низки наказів Мінкульту.

Для самої Куковальської відставка стала несподіванкою: "Я другий тиждень перебуваю на лікарняному, і про наказ міністра мені розповіли мої співробітники. Його привіз в "Софію" і показав моїм заступникам не представник відділу кадрів, а заступник директора департаменту культурної спадщини Мінкульту Сергій Тур. У наказі говориться, що мене звільняють від займаної посади з дня мого виходу на роботу".

Куковальська переконана, що таким чином проводиться політика "зачищення директорів найбільших заповідників і музеїв України".

"Причин, того, що відбувається, я не знаю. З моєї сторони ніяких порушень немає. З моменту передачі заповідника в управління Мінкульту нас упродовж року перевіряли СБУ, КРУ й прокуратура. Порушень виявлене не було. Думаю, міністр хоче розставити на ключові пости лояльних людей", - сказала вона.

За інформацією "Коммерсанта", новим головою "Софії Київської" стане директор науково-дослідного інституту памяткоохоронних досліджень Олена Сердюк.

 

За даними "Історичної Правди", у своєму наказі Кулиняк посилається на записку директора департаменту культурної спадщини та культурних цінностей  Вінграновського, який визнав роботу заповідника за 4 місяці після передачі його у відомство Мінкульту незадовільною.

Нагадаємо, "Софія Київська" перейшла у підпорядкування Мінкульту указом президента Януковича у квітні 2011 року.

У червні 2011 року міністр культури Кулиняк пообіцяв, що "структуру заповідника та його кадровий потенціал" буде збережено.

Осип Тюшка. 40 років поряд зі Степаном Бандерою

Він був одним із найближчих друзів Степана Бандери. Вони потоваришували ще під час навчання у Стрийській гімназії. Разом входили до керівних ланок у Пласті й ОУН, мали близькі ідейні переконання й погляди на національно-визвольних рух, одночасно відбували ув'язнення в гітлерівському концтаборі Заксенхаузен, спільно розбудовували структуру ОУН революційної після Другої світової війни і були об'єктами оперативних розробок кдб. Тільки роль і місце у тих чекістських планах і заходах для кожного відводилися різні.

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".