У прикарпатські музеї торік прийшло більше 500 тисяч людей

Музеї Івано-Франківської області в 2011 році відвідало понад півмільйона людей.

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на керівника управління культури Івано-Франківської ОДА Володимира Федорака.

Чиновник вважає такий результат наслідком того, що музеї області розвивають співробітництво з іншими музеями України та Європи, в тому числі й за допомогою інтернету.

Зокрема, навів приклад Федорак, в Коломийському музеї Гуцульщини та Покуття проходять практику студенти не тільки з Україною, а й з Польщі, Австрії, Франції, Німеччини та інших країн Європи.

Він також висловив сподівання, що цього року роботи видатного українського скульптора 18 століття Іоанна Ґеорґа Пінзеля, які знаходяться в Музеї мистецтв Прикарпаття, "побачить Лувр - один із найбільших музеїв світу".

За словами Федорака, у 2011 році музеї області поповнили свої колекції на 4,5 тис. експонатів і організували більше 500 виставок.

В Івано-Франківській області функціонує 216 музеїв, з них 196 - громадських. 15 музеїв мають звання народних.

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"