Трапезна церква Михайлівського монастиря у поганому стані - Бригинець

На адресу комісії Київради з питань культури та туризму надійшов лист, автори якого хвилюються "очевидними руйнаціями" Трапезної церкви св. Апостола Іоанна Богослова Михайлівського Золотоверхого монастиря.

Про це повідомляє голова комісії Олександр Бригинець.

"В міському і державному бюджеті немає в необхідній кількості коштів на збереження пам’яток, - зазначив депутат. - Кілька об’єктів Золотоверхого монастиря - частина яких знаходиться в муніципальній власності, а частина в державній - теж потерпають від недофінансування. Гроші необхідні для реставрації "муніципальної" дзвіниці Михайлівського Золотоверхого монастиря в київському бюджеті не знайшлось, шкода, що і в Державному немає грошей для "державної" Трапезної церкви".

Зовнішні пошкодження Трапезної церкви очевидні: тріщини фасаду та цоколю церкви, пошкодження шару тиньку, який місцями зовсім відсутній. Це підтверджують й експерти Міністерства культури України та Головне управління охорони пам’яток.

Трапезна церква є пам’яткою національного значення згідно з постановою Ради Міністрів Української РСР від 24.08.1963 №970 (охоронний номер №13).

Рятівники євреїв з Галичини. Ким вони були, та як живуть їх родини сьогодні

За даними Меморіального комплексу історії Голокосту Яд Вашем та за підрахунками Єврейської конфедерації України, на Львівщині відомо 1009 випадків, а на Івано-Франківщині 246 випадків, у яких рятівники були визнані Праведниками народів Світу з України. І це лише з українського списку Праведників народів Світу. Також, є польській перелік тих, хто рятував євреїв на Львівщині та Станіславщині

Україна, Європа і пам’ять про Голокост

Ідеться не тільки про відновлення честі України перед лицем російського паплюження. Українська політика ЄС та історична свідомість Європи мають не меншу потребу в з’ясуванні правди про Голокост в Україні, ніж самі українці.

Тоні Джадт. «Проблема зла» у повоєнній Європі

Цілковите виснаження всіх європейських країн — і переможців, і переможених — не залишало ілюзій про славу боротьби та честь смерті. Натомість залишалося вельми поширене знання про брутальність та злочин небаченого розмаху. Для такої пильної спостерігачки, як Арендт, самоочевидними були нав’язливі питання, що постали перед усім континентом: як людські істоти могли зробити таке одне з одними, та навіть ще гостріше — як і чому один європейський народ (німці) знищував інший (євреїв). Ось про що їй йшлося у вислові «проблема зла».

Війна за «Золото Криму»

Цю війну Крим уже програв. І програв не тоді, коли чотири кримські музеї програли в Амстердамі суд про повернення виставки «Крим – золотий острів у Чорному морі», а набагато раніше. Але зрозумілим це стає лише зараз