Трапезна церква Михайлівського монастиря у поганому стані - Бригинець

На адресу комісії Київради з питань культури та туризму надійшов лист, автори якого хвилюються "очевидними руйнаціями" Трапезної церкви св. Апостола Іоанна Богослова Михайлівського Золотоверхого монастиря.

Про це повідомляє голова комісії Олександр Бригинець.

"В міському і державному бюджеті немає в необхідній кількості коштів на збереження пам’яток, - зазначив депутат. - Кілька об’єктів Золотоверхого монастиря - частина яких знаходиться в муніципальній власності, а частина в державній - теж потерпають від недофінансування. Гроші необхідні для реставрації "муніципальної" дзвіниці Михайлівського Золотоверхого монастиря в київському бюджеті не знайшлось, шкода, що і в Державному немає грошей для "державної" Трапезної церкви".

Зовнішні пошкодження Трапезної церкви очевидні: тріщини фасаду та цоколю церкви, пошкодження шару тиньку, який місцями зовсім відсутній. Це підтверджують й експерти Міністерства культури України та Головне управління охорони пам’яток.

Трапезна церква є пам’яткою національного значення згідно з постановою Ради Міністрів Української РСР від 24.08.1963 №970 (охоронний номер №13).

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.