Випадково знайшли погребальний папірус чиновника Стародавнього Єгипту

У музеї Квінсленда в Австралії виявлені фрагменти ритуального похоронного папірусу одного з найвідоміших староєгипетських архітекторів - Аменхотепа, сина Хапу.

Про це повідомляють "Українські Новини" з посиланням на агенцію "Франс Пресс" і The Weekend Australian.

Належність знайдених частин рукописного сувою була випадково встановлена ​​єгиптологом Джоном Тейлором. 

Документи, на які звернув увагу єгиптолог, дістали з запасників для супроводу виїзної виставки мумій Британського музею.

Тейлор, котрий приїхав супроводжувати виставку як співробітник Британського Музею, виявив, що документи є частиною Книги мертвих (ритуального похоронного папірусу, який клали в гробницю померлому) одного з найвідоміших староєгипетських архітекторів.

Розрізнені частини книги Аменхотепа зберігаються в різних музеях по всьому світу - в Бостонському музеї образотворчих мистецтв, в Метрополітен-музеї в Нью-Йорку і в Британському музеї. Про існування цих фрагментів в колекції музею Квінсленда досі не було нічого відомо.

Фрагменти були подаровані музею приватною особою в 1913 році і є частиною сувою завдовжки близько 20 метрів - одного з найбільш довгих, як вважають вчені. Тейлор пояснив, що в 1890-их роках багато приватних осіб приїжджали в Єгипет і купували артефакти, значна частина з яких досі не документована.

Вчені планують оцифрувати нововиявлені частини папірусу і знайти їхнє місце в сувої.

Книга мертвих в стародавньому Єгипті була релігійним збірок текстів і гімнів. Вона призначалася для того, щоб допомогти померлому в подорожі загробним світом. Тейлор підкреслив, що папірус належав "не кому-небудь, а одному з найголовніших чиновників, які жили на піку могутності Єгипту".

Аменхотеп, син Хапу, народився орієнтовно в 1458-1425 роках до нашої ери і керував зведенням кількох проектів, у тому числі великого храму Амона в Карнаці, храму Аменхотепа III у Фівах і колосів Мемнона. Після смерті він шанувався як покровитель лікарів і пізніше став обожнюватися.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".