Вдова Хонеккера: "Те, що НДР більше не існує - велика трагедія"

Вдова лідера соціалістичної Німеччини Марґо Хонеккер вважає, що люди, які намагалися подолати Берлінський мур, гинули марно. Вона не висловлює жодного розкаяння, називає пенсію в 1500 євро сміхотворною і впевнена, що одного дня НДР відродиться.

Про це вона заявила в інтерв'ю німецькій телекомпанії АРД, повідомляє "Ґардіан".

"Не було жодної необхідності перелазити через Берлінський мур, - сказала Хонеккер. - Як шкода, що вони платили за таку дурість своїми життями".

"Що такого злочинного було в східній Німеччині? - додала вона. - Що злочинного в тому, що люди жили в світі? У тому, що у них була перспектива? У тому, що вони могли заробляти на життя чесним трудом?".

"Те, що Німецької Демократичної республіки більше не існує - трагедія, - заявила Хонеккер журналісту Еріку Фрідлеру, додавши, що хоч і живе вона в Чилі, "але моя голова в Німеччині". При цьому вона мала на увазі не об'єднану ФРН, а "кращу Німеччину" соціалістичних часів.

На питання про те, чому у такому гарному місці для життя, як НДР, у 1989 році відбулася революція, удова Хонеккера заявила, що демонстрантів нацьковували вороги соціалізму: "У НДР теж були вороги. Ось чому в нас була Штазі [секретна поліція - ІП].

1989: Ось як почалося падіння Берлінського муру (ВІДЕО)

За словами журналіста Фрідлера, за кілька днів інтерв'ювання Марґо, яка під час свого 26-річного перебування на посту міністра освіти НДР наказувала кожному вчителю доповідати про всі випадку "ухилу від комуністичної лінії", в нього склалося враження, що удова була і залишається відірваною від реальності.

"Вона не виказує жодного розкаяння і не збирається просити вибачення", - сказав журналіст, додавши, що Хонеккер вважає "сміхотворною" державну пенсію в 1500 євро, яку їй щомісяця виплачує Німеччина.

Наостанок удова висловила переконання, що соціалістична Німеччина ще отримає свій шанс: "Ми посіяли зерно, яке одного дня ще дасть свої плоди. Ми просто не встигли реалізувати наші плани".

Нагадаємо, близько 5 тисяч людей вдалося перебратися через берлінську стіну, яка стояла з 1961-го по 1989 рік. При цьому 136 осіб, які намагалися потрапити в ФРН, були застрелені співробітниками прикордонної служби НДР.

Убивця Бандери втік на Захід у ніч, коли будували Берлінський мур

У 1991 році Марґо та Ерік Хонеккер утекли в СРСР, щоб уникнути кримінального переслідування в ФРН, однак після розпаду Радянського Союзу Хонеккера вислали з країни.

З 1992 року Марґо Хонеккер проживає у столиці Чилі Сантьяго. Її чоловік помер там у 1994-му від раку.

Три мільйони з обмовкою «понад»

Методика й практика підрахунку загиблих у Червоній армії має численні вади. За час німецько-радянської війни ця процедура неодноразово змінювалася. Обрахунок бойових утрат тривав упродовж майже всього повоєнного десятиліття… Тому остаточні цифри визначити практично неможливо

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».