Сьогодні - 39 років товарному штрих-коду

Сьогодні світ відзначає день народження штрих-коду.

Про це передають УНН.

Штрих-код — спосіб запису даних, зручний для зчитування машиною. Частіше зустрічається штрих-код, записаний за допомогою смуг різної товщини, який містить інформацію про товар.

Також існують штрихові коди, складені з крапок, квадратів та інших геометричних фігур, які легко розпізнаються машиною.

Використовуються не лише у торгівлі для ідентифікації товару, а й на квитках, документах, авто, у дослідженнях вченими тощо.

Штрихове кодування винайшов молодий інженер Давид Коллінз.

Після закінчення інженерного факультету Массачусетського технологічного інституту в 1950-х роках він пішов працювати у Пенсильванську залізницю, де йому довелося зіткнутися з рутинною працею — сортуванням вагонів.

Їх треба було перерахувати, з'ясувати номера, та відповідно до документації визначити куди кожен вагон повинен проїхати… Процедура довга, та без гарантії уникнення помилок.

Тоді й прийшла ідея освітлювати номери вагонів прожекторами та зчитувати їх за допомогою фотоелементів. Інженер-винахідник, щоб зробити простішим упізнавання номерів, запропонував записувати їх не лише простими цифрами, але й спеціальним кодом, що містив червоні й сині смуги, розташовані на вагоні в прямокутнику півметра довжиною.

Випробування підтвердили, що сканувальній пристрій може правильно зчитувати код навіть при швидкості руху вагона близько 100 км/год.

Однак Коллінз не заспокоївся. Успіх підштовхнув його вдосконалювати систему. У 1968 році замість прожектора, котрий вимагав надто багато електроенергії, він використав сфокусований лазерний промінь.

Розміри сканувального пристрою стали набагато менші, зменшилось і саме марковання, що навело Коллінза на думку використовувати його штрихове кодування не тільки на залізниці, але й у якості товарного коду.

А 3 квітня 1973 року компанія IBM оприлюднила свою розробку UPC - одного з найпоширеніших варіантів штрих-коду.

Батьки штрих-коду - Бернард Сілвер і Норманн Джозеф Вудленд. Перше розроблене молодими конструкторами унікальне маркування товарів наносилася чорнилом, яке світилося в ультрафіолетовому світлі.

Перший лінійний штрих-код, створений Вудлендом, засновувався на двох технологіях кодування - азбуці Морзе та звукових треках до кінофільмів. Азбука Морзе послугувала прототипом відображення коду - витягнуті вниз крапки і тире виглядали як малюнок, схожий на послідовність чорних широких і вузьких ліній, розділених білими пробілами. Метод озвучування кінофільмів став основою процесу зчитування штрих-коду.

Вже працюючи в IBM, Вудленд разом з Сильвером намагалися сконструювати подобу сучасного сканера для зчитування штрих-коду. Створений ними апарат був гігантським у порівнянні з сучасними сканерами, однак саме він вважається прототипом пристрою, що зчитує в електронному вигляді надруковане маркування.

1973 році в США була створена організація "Універсальний товарний код" (UPC — Universal Product Code), котра пропагує використання штрих-кодів в промисловості та торгівлі.

1977 році в Західній Європі для ідентифікування споживчих товарів стала використовуватися аналогічна система під назвою "Європейский артикул" (EAN — European Article Numbering).

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.