Сьогодні - 39 років товарному штрих-коду

Сьогодні світ відзначає день народження штрих-коду.

Про це передають УНН.

Штрих-код — спосіб запису даних, зручний для зчитування машиною. Частіше зустрічається штрих-код, записаний за допомогою смуг різної товщини, який містить інформацію про товар.

Також існують штрихові коди, складені з крапок, квадратів та інших геометричних фігур, які легко розпізнаються машиною.

Використовуються не лише у торгівлі для ідентифікації товару, а й на квитках, документах, авто, у дослідженнях вченими тощо.

Штрихове кодування винайшов молодий інженер Давид Коллінз.

Після закінчення інженерного факультету Массачусетського технологічного інституту в 1950-х роках він пішов працювати у Пенсильванську залізницю, де йому довелося зіткнутися з рутинною працею — сортуванням вагонів.

Їх треба було перерахувати, з'ясувати номера, та відповідно до документації визначити куди кожен вагон повинен проїхати… Процедура довга, та без гарантії уникнення помилок.

Тоді й прийшла ідея освітлювати номери вагонів прожекторами та зчитувати їх за допомогою фотоелементів. Інженер-винахідник, щоб зробити простішим упізнавання номерів, запропонував записувати їх не лише простими цифрами, але й спеціальним кодом, що містив червоні й сині смуги, розташовані на вагоні в прямокутнику півметра довжиною.

Випробування підтвердили, що сканувальній пристрій може правильно зчитувати код навіть при швидкості руху вагона близько 100 км/год.

Однак Коллінз не заспокоївся. Успіх підштовхнув його вдосконалювати систему. У 1968 році замість прожектора, котрий вимагав надто багато електроенергії, він використав сфокусований лазерний промінь.

Розміри сканувального пристрою стали набагато менші, зменшилось і саме марковання, що навело Коллінза на думку використовувати його штрихове кодування не тільки на залізниці, але й у якості товарного коду.

А 3 квітня 1973 року компанія IBM оприлюднила свою розробку UPC - одного з найпоширеніших варіантів штрих-коду.

Батьки штрих-коду - Бернард Сілвер і Норманн Джозеф Вудленд. Перше розроблене молодими конструкторами унікальне маркування товарів наносилася чорнилом, яке світилося в ультрафіолетовому світлі.

Перший лінійний штрих-код, створений Вудлендом, засновувався на двох технологіях кодування - азбуці Морзе та звукових треках до кінофільмів. Азбука Морзе послугувала прототипом відображення коду - витягнуті вниз крапки і тире виглядали як малюнок, схожий на послідовність чорних широких і вузьких ліній, розділених білими пробілами. Метод озвучування кінофільмів став основою процесу зчитування штрих-коду.

Вже працюючи в IBM, Вудленд разом з Сильвером намагалися сконструювати подобу сучасного сканера для зчитування штрих-коду. Створений ними апарат був гігантським у порівнянні з сучасними сканерами, однак саме він вважається прототипом пристрою, що зчитує в електронному вигляді надруковане маркування.

1973 році в США була створена організація "Універсальний товарний код" (UPC — Universal Product Code), котра пропагує використання штрих-кодів в промисловості та торгівлі.

1977 році в Західній Європі для ідентифікування споживчих товарів стала використовуватися аналогічна система під назвою "Європейский артикул" (EAN — European Article Numbering).

Микола Глущенко. «Художник» за фахом і оперативним псевдонімом розвідки

17 вересня відзначається 120-річчя від дня народження художника Миколи Глущенка. Його життя було сповнене багатьох феєричних подій, несподіваних драматичних поворотів долі і численних загадок. Окремі епізоди з його біографії породили низку легенд, які й досі бентежать уяву численних поціновувачів, мистецтвознавців, кінематографістів, письменників. Розсекречені, досі невідомі документи із Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу розставити певні акценти у всьому цьому і пролити світло на утаємничені сторінки життя митця.

Лем. Життя не з цієї землі

«Лем. Життя не з цієї землі» — це не лише біографія Станіслава Лема, а й драматична й чесна розповідь про складну історію Центрально-Східної Європи, у якій одне з чільних місць посідає Львів першої половини ХХ століття.

Дослідження демографічних втрат унаслідок Голодомору як злочин?

В історії України було немало трагічних подій, але саме Голодомор 1932—1933 рр. залишається предметом гарячих дискусій та обговорень. І стосується це не стільки сутнісної характеристики Голодомору як геноциду Українського народу, що вже визнано в Україні на законодавчому рівні, скільки полеміки стосовно кількості втрат унаслідок Голодомору і намагання окремих істориків та юристів нав’язати саме число втрат у 7—10, а тепер вже 10—12 мільйонів як незаперечну істину, що не підлягає обговоренню.

Митці і КҐБ: скелети у шафі художника Миколи Глущенка

Попри «білий» бекграунд та декаду богемного життя в Парижі, Художнику вдалося побудувати успішну кар’єру у Радянському Союзі. Його не репресували після повернення з-за кордону у тридцятих, як-то часто відбувалося з іншими поверненцями. Натомість Глущенка часто відправляли в закордонні відрядження, він вільно зустрічався з іноземцями, які приїжджали до країни Рад, супроводжував дипломатичні візити, спокійно надсилав листи за межі СРСР та отримував посилки з іноземними книгами.