Журналу "Перець" - 90 років (МАЛЮНКИ)

Першого квітня найвідоміший сатирично-гумористичний журнал України "Перець" відсвяткував своє 90-річчя. За часів УРСР його наклад сягав три мільйони примірників. "Історична Правда" пропонує згадати, як виглядав колись культовий журнал, що досі видається.

Про це повідомляє "Голос України".

За часів Радянського Союзу це видання було на піку популярності.

 Джерело: perets-ua.livejournal.com

У 1980-их його тираж становив  3,3 мільйона примірників.

 

Чиновники навіть найвищих рангів боялися потрапити в "Перець".

Напередодні ювілею в Національному музеї літератури України зібралося одразу кілька поколінь авторів та читачів цього колись культового журналу.

Дивіться також: "Український Перець" - гумористичний журнал УПА. ФОТО

 

"90 років для видання — це не старість, а вік мудрості та оптимізму", - зазначив нинішній головний редактор "Перцю" Михайло Прудник.

1970: Тарапунька і Штепсель як зброя радянської пропаганди. ВІДЕО

За його словами, "нині багато є різних видань, які всіх і вся критикують. Та відмінна риса нашої критики — її витонченість, невульгарність".

 

Дивіться також цікаві обкладинки інших українських і світових часописів у темі "Обкладинки".

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.