Музей Голокосту чи всіх жертв Бабиного Яру?

5 квітня 2012 року відбулося розширене засідання президії Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України, на якому було розглянуто та схвалено передпроектну документацію Музею пам’яті жертв Бабиного Яру, розробником якої є Творча архітектурна майстерня "Л. Скорик".

Інформація про це з’явилася на сайті Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр" в розділі "Новини".

Будівництво Музею пам’яті жертв Бабиного Яру запропоновано у вигляді (в плані) шестикутної "Зірки Давида" - релігійного символу, що зображений на прапорі Держави Ізраїль.

Лариса Скорик представляє проект музею

Як відомо, в цьому місці нацистами було знищено до 40 тис. євреїв, 25 тис. військовополонених, ромів, моряків, підпільників, партизан, активістів ОУН, звичайних киян.

Очевидно, трагедія євреїв потребує увічнення у вигляді пам’ятника чи меморіалу саме на тому місці Бабиного Яру, де їх розстрілювали. Проте, Державний історико-меморіальний заповідник замовляв проект музею пам’яті жертв Бабиного Яру (тобто усіх загиблих), а не музей Голокосту.

Спецпроект "Історичної правди" - сторінка про Голокост

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.