В Музеї історії відкривається виставка про давнє самоврядування

25 травня 2012 року о 13.00 у Національному музеї історії України (Володимирська, 2) урочисто відкриється виставка "Реліквії старого київського самоврядування".

Про це ІП повідомили організатори заходу.

Головна мета виставки – висвітлити демократичні принципи та історичні основи старого київського самоврядування, яке своїми витоками сягає європейської традиції організації  життя міста на основі Магдебурзького права.

У виставці беруть участь вісім музеїв, архівів та бібліотек з п’яти країн: Німеччини, Польщі, Росії, Швеції та України.

Це провідні культурно-освітні та наукові установи: Національний музей воєнної історії Швеції – Військовий музей у Стокгольмі, Музей Війська Польського, Баварська державна бібліотека, Російська національна бібліотека, Національний музей історії України, Центральний державний історичний архів України у м. Києві, Музей історії міста Києва, Музей історичних та культурних реліквій родини Шереметьєвих.

Зарубіжна частина експонатів виставки раніше не була представлена в Україні.

Серед раритетів виставки - атрибути київської влади XVI–XVII ст. – герб, прапор та міська печатка. Остання датується першою половиною XVI ст. і є найранішим експонатом виставки. Печатка вперше надана для публічного експонування Музеєм історичних та культурних реліквій родини Шереметьєвих.

Разом із згаданою печаткою з приватної колекції Шереметьєвих в експозиції представлені матриці ще двох печаток – м. Києва кінця XVІI ст. і київського радці Василя Федоровича Ходики.

Вперше після більш 360-річної перерви в Київ повернеться прапор київського міського самоврядування із зображеним на ньому гербом Києва. Прапор нині зберігається у Державній колекції трофеїв Швеції.

Одним із найцінніших артефактів є "Гербівник Георга Ортенбурга" 1602–1604 рр. (список гербівника Конрада Грюненберга 1480 р.). Масивний паперовий рукопис об’ємом 389 сторінок містить 20 малюнків та більше ніж 2000 гербів у техніці темперного живопису. Поміж ними – найраніше відоме живописне зображення герба Києва.

Музей Війська Польського представлений вісьмома графічними творами другої половини XVIII ст. Це копії малюнків Абрагама ван Вестерфельда з воєнної кампанії литовського гетьмана Януша Радзивілла 1651 р.

Малюнки прапорів з архіву Януша Радзивілла, що зберігаються у Відділі рукопису Національної бібліотеки Росії, є ключем до таємниці трофеїв, узятих в упокорених київських міщан кількасот років тому.

Цю тему розвиває пам’ятна медаль на здобуття Києва литовським гетьманом Янушем Радзивіллом “Kiovia Recepta. MDCLI” (Київська фортеця. 1651). Автором карбованої у Ґданську медалі був відомий західноєвропейський медальєр Себастьян Дадлер.

Хронологічно експозицію виставки завершують документи Державного історичного архіву України у м. Києві. Це грамоти підтвердження на війтівство другої половини XVII ст. Одна – від 20 лютого 1667 р. царя Олексія Михайловича про затвердження Данила Полоцького на уряді київського війта пожиттєво, а друга від 29 лютого 1700 р. царя Петра І про затвердження Дмитра Полоцького на тому ж уряді - відповідно до універсалу гетьмана Івана Мазепи.

 

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.