КУЛИНЯК УЖЕ РОЗБАЗАРЮЄ СПАДЩИНУ ВОЗНИЦЬКОГО?

Полотна ХVII століття, які врятував від руйнування Борис Возницький, можуть покинути Львівську картинну галерею.

Про це повідомляє "ZIK".

Два великі батальні полотна Альтамонте, під які покійний директор Львівської галереї мистецтв Борис Возницький спеціально реконструював експозиційні приміщення у Золочівському та Олеському замках, міністр культури України Михайло Кулиняк має намір передати Римо-католицькій церкві.

Джерело, наближене до влади, повідомило, що завтра очікується візит до Львова міністра культури України Михайла Кулиняка та очільника департаменту культурної спадщини міністерства культури України Андрія Вінграновського.

Згадані державні мужі прибувають, аби узгодити, зокрема із польською стороною, передачу костелу святого Лаврентія у Жовкві, що належить Римо-католицькій церкві, двох нещодавно відреставрованих унікальних батальних полотен, котрі є фондовими експонатами Львівської національної галереї мистецтв.

Ця звістка занепокоїла не тільки працівників галереї, а й усіх людей, котрим були відомі плани Возницького демонструвати згадані полотна в Олеському та Золочівському замках.

Нагадаємо, фрагмент із недавнього інтерв’ю Героя України Бориса Возницького:  

“Битва під Віднем” через неналежне зберігання була у жахливому стані вже в середині ХІХ століття. Тож можна лише уявити, який вона мала вигляд у 60-х роках, коли ми демонтували картину із Жовківського костелу святого Лаврентія, де не було належного температурно-вологісного режиму.

Після реставрації Овсійчука, “Битва під Віднем” прикрашала Олеський замок, щоправда, ми показували лише частину змотаної у рулон картини. А “Битва під Парканами” майже 30 років навіть не розмотували!

Три роки тому відбулася нова реставрація. Львівські реставратори разом з польськими колегами спочатку зняли прогниле полотно, а оригінал наклеїли на нове, застосовуючи високоякісні реставраційні технології. Також розчистили шар усіх замальовок. Завдяки цьому двом картинам вдалося повернути їх первісний вигляд. Європейський Союз виділив на реставрацію близько 4 млн євро.

Картину “Битва під Віднем” виставлять в Олеському замку, а другу – в Золочівському. Наразі в музеях піднімають стелю, аби полотна помістилися на всю довжину”.

Твори придворного художника короля Яна III Собеського Мартіно Альтомонте (1657-1745) “Битва під Віднем”(806 х 833 см)та “Битва під Парканами” (886 х 782 см) з жовківського костелу Святого Лаврентія, врятовані свого часу Борисом Возницьким від загибелі, належать українській державі в особі Львівської національної галереї мистецтв і безцінним та унікальним прикладом батального живопису.

У 2008 році картини були перевезені до Варшави на реставрацію, після якої їх демонстрували в тамтешньому Музеї архітектури.

Легендарний музейник, голова Львівської галереї мистецтв Борис Возницький загинув 23 травня у віці 86 років.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.