У ХАРКОВІ ДЕМОНТУЮТЬ ПАМ'ЯТНИК НЕЗАЛЕЖНОСТІ. Фото

У Харкові на площі Рози Люксембург за допомогою спецтехніки демонтують пам'ятник Незалежності - за словами головного архітектора міста, він "неграмотний, невдалий і недолугий".

Про це повідомляє "Газета.ua".

Пам'ятник у вигляді 16-метрової колони, на вершині якої сидить орел, а біля підніжжя стоїть дівчинка, був встановлений на честь 10-річчя незалежності України у 2001 році. Її ліпили з ровесниці незалежної України.

Скульптуру дівчинки спочатку відокремили від постаменту. Потім автокран і автовишка почали демонтувати фігуру орла з вершини.

Пояснити дії влади до журналістів вийшов головний архітектор Харкова Сергій Чечельницький. Він заявив, що пам'ятник демонтують, тому що він не вписується в новий план транспортної розв'язки площі.

 Пам'ятник Незалежності на площі Люксембург

"Подивіться на цей пам'ятник — навколо одні машини, жодної людини, - розповів він. - Це не тільки сьогодні, а протягом 10 років. Лише раз на рік, на День Незалежності чиновники приходять класти вінки. А все тому, що пішоходам сюди важко дістатися. Пам'ятник стоїть на острові. Для того, щоб до нього дійти, треба подолати серйозну транспортну магістраль. Погляньте — жодної лавки. Ця площа не працює. В проекті перепланування транспортної системи міста ця площа вже не буде такою острівною. Її реконструкцію ми почали з демонтажу пам'ятника. В нове планування площі він не вписується".

Також архітектор розкритикував художні якості скульптури, назвавши монумент Незалежності невдалим і недолугим.

 

"Це один із найневдаліших наших пам'ятників. Неграмотний, - зауважив скульптор. - Колона надто тонка, вона не тримає конструкцію. Птах. Я розумію, що планувався сокіл. Але коли я підходжу до площі, у мене повна ілюзія, що це повалений німецький орел. Наш сокіл символізує самостійну Україну, а вийшов агресивним. Щойно демонтували дівчинку. Вона на рівні роботи студентів другого курсу скульптурного відділення. Не можна ставити скульптуру в маштабі один до одного. Ця дівчинка виглядала недолуго. Це була просто помилка. Минає час — хороші памятники лишаються, а негарні — ні".

За словами архітектора, надалі на площі Рози Люксембург ніяких пам'ятників не встановлюватимуть.

 

Як відомо, у 2011 році міський голова Харкова Геннадій Кернес заявляв про наміри встановити у місті пам'ятники Володимиру Висоцькому і артистці Людмилі Гурченко.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.