Спецпроект

Кернес хоче в Харкові пам'ятник Людмилі Гурченко. Хоч вона була проти

Питання про назву вулиці ім'ям актриси Людмили Гурченко та установки їй пам'ятника в Харкові буде розглянуто вже найближчим часом.

Про це сьогодні заявив мер Харкова Геннадій Кернес, повідомляє "Інтерфакс-Україна".

"Є ініціатива назвати вулицю ім'ям Гурченко, це питання розглядалося ще за життя Людмили Марківни, - сказав Кернес на засіданні сесії Харківської міської ради. - Стоїть питання про встановлення пам'ятника або горельєфу Людмилі Марківні Гурченко. На топонімічної комісії будемо розглядати цю пропозицію, подумаємо, як, і де, і скільки це буде коштувати".

Також на засіданні сесії депутати вшанували хвилиною мовчання пам'ять померлих нещодавно почесних громадян Харкова: Людмилу Гурченко, засновника харківського Палацу піонерів Петра Слоніма та заслуженого будівельника України Володимира Реусова.

Харків часів "дорослого дитинства" Люсі Гурченко

У 2006 році харківський скульптор Сефайддін Гурбанов створив бронзову скульптуру актриси в образі Олени Крилової з фільму "Карнавальна ніч". Планувалося, що в день міста 23 серпня скульптуру встановлять біля Оперного театру. Але вибір місця для композиції викликав суперечки між міською владою, архітекторами та адміністрацією театру. 

В результаті 26 серпня газета "Труд" опублікувала відкритий лист Гурченко землякам-харків'янам, в якому актриса попросила владу міста "не ставити їй жодних пам'ятників - ні при житті, ані після".

Людмила Гурченко померла 30 березня в Москві на 76-му році життя.

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.