Спецпроект

У Керченському заповіднику - скандал зі звільненням директора

У Керчі зі скандалом звільнили керівника музею в Аджимушкай, який обіймав посаду заступника директора Керченського історико-культурного заповідника з наукової роботи.

Про це повідомляє ТРК "Бриз".

У заповіднику Володимир Симонов працював з 1988, а в музеї Аджимушкая з 1989 року. Офіційно його звільнили за статтею за одноразове грубе порушення посадових обов'язків.

Колишній директор музею розповів, що офіційною причиною звільнення за такою статтею послужило використання при роботах в музеї дитячої праці.

Володимир Симонов упевнений, що це надумана причина. Він заявляє, що має намір домагатися справедливості в суді і довести, що звинувачення на його адресу були необгрунтованими. Справжньою причиною звільнення називає особисту неприязнь директора заповідника Тетяни Умрихіної до нього і співробітників відділу військової історії.

Екс-директор музею стверджує, що робота підлітка в експедиції не була порушенням. Він каже, що батьки дали на це письмовий дозвіл.

Сама Тетяна Умрихіна прокоментувала звільнення так:

"Питання стосується малолітньої дитини, яка була використана на роботах у військово-польовій експедиції. Але це експедиція керченського заповідника і тому я персонально, як керівник, несу відповідальність за все те, що відбувається в експедиції. За людей, за безпеку, за ті знахідки, які знайдені. Хоча, безумовно, за це персональну відповідальність несе і начальник експедиції Симонов. 

Дитині тільки в липні виповнилося 14 років, а Закон України говорить про те, що дитяча праця може бути використана тільки з 15 років за особливими умовами. Повністю виключається праця важка, під землею і небезпечна праця. А робота в експедиції передбачає пошук: розчищення завалів у каменоломнях, роботу з предметами, які можуть бути вибухонебезпечними".

Керченський історико-культурний заповідник - це майже 65 га охоронних територій. Екскурсійними об'єктами на сьогодні є: історико-археологічний музей; картинна галерея; музей історії оборони Аджимушкайських каменеломень; музей історії Ельтинегського десанта; царський курган ІV ст. до н.е.; Мелек-Чесменський курган; фортеця Керч.

Теми

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.