Полякам легше домовитися про історію з Януковичем, ніж Ющенком

Президент Польщі Броніслав Коморовський заявив, що польській владі часто буває легше домовитися з "українцями, які походять зі Східної України, ніж з Західної".

Про це президент заявив, підмсумовуючи візит до Києва і відкриття польської частини меморіалу "Биківнянські могили", повідомляє Польське Радіо.

"Після багатьох років вдалося збудувати цей пам’ятник, дякуючи доброзичливості української влади, - зазначив Коморовський. - Це цвинтар і польський, і український, адже там спочивають близько 3,5 тисяч громадян Речі Посполитої і близько 100 тисяч громадян СРСР.

При цьому голова держави назвав польську частину пам'ятника "цвинтарем польських військовополонених, вбитих радянською владою".

"...з’явився і український некрополь, - додав президент. - А це значить, що польська пам’ять спонукає у випадку Катині – росіян, у випадку Харкова та Биківні – українців, повертатися до пам’яті про злочини сталінізму".

За словами Коморовського, Варшава не могла домовитися щодо будівництва цвинтаря в часи Ющенка й Тимошенко, натомість президент Янукович пішов назустріч полякам.

"Зі згодою української сторони на будівництво цвинтаря у Биківні ми мали проблеми в ті часи, коли країною керували лідери "помаранчевої революції", яку ми підтримували, - зазначив Коморовський. - І це є польська драма: у багатьох спірних питаннях польсько-українських відносин легше порозумітися з українцями, які походять зі Східної України, ніж з Західної, де досі є негативні емоції щодо польсько-українського минулого".

Польський президент додав, що сьогодні "створюються політичні партії, котрі дистансуються від історичного поділу країни на Схід і Захід, на Галичину та землі, що були у складі Російської імперії". "Я маю на увазі партію відомого боксера, пана Віталія Кличко "УДАР", - уточнив Коморовський.

Як відомо, Український інститут національної пам'яті уже в часи президентства Януковича (серпень 2011 року) просив польську сторону утриматись від вживання словосполучення "український катинський список", оскільки злочини здійснювала не українська, а радянська влада.

Також УІНП просив утриматися від застосування "нічим не обґрунтованого поняття "польський військовий цвинтар у Биківні" - оскільки серед репресованих громадян міжвоєнної Польщі були не тільки поляки, але й українці, євреї та інші нації. Так само серед знищених людей були не тільки польські військові, але й діячі ОУН, українські комуністи, єврейські активісти, підприємці різних націй тощо.

УІНП підкреслював, що цифра у 3,5 тисячі убитих у Биківні польських офіцерів, озвучена польською стороною, не доведена документальними й археологічними джерелами.

"Остаточне розв’язання". Уривок із книги Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним"

Наприкінці серпня у колаборації видавництв "Човен" та "Локальна історія" вийде друком українською книжка-бестселер американського історика Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним" – досконала деконструкція природи двох споріднених тоталітарних режимів: нацистської Німеччини та сталінського СРСР, трансформованого в сучасну фашистську росію.

Замостя-1920: як українці та поляки разом рятували Європу від росіян

Події 1920 року, коли українські та польські війська пліч-о-пліч зупинили більшовицьку навалу біля Замостя, стали яскравим прикладом успішної спільної боротьби двох народів за свободу і незалежність. У центрі цих подій постає постать генерала Марка Безручка — українського командира, який довів, що відданість Батьківщині та військовий талант можуть змінювати хід історії. Шоста Січова стрілецька дивізія Армії УНР під командуванням Марка Безручка зірвала плани червоних прорватися в Польщу та понести "світову революцію" до Європи

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.