Спецпроект

В заповіднику "Переяслав" - конфлікт між дирекцією і зберігачем фондів

Після нещодавнього масового звільнення працівників у НІЕЗ "Переяслав" стався ще один серйозний конфлікт між адміністрацією закладу та науковцями.

Про це повідомляє "Рідна.ua" з посиланням на анонімну "громадянську активістку" з Переяслава.

За повідомленням видання, гендиректор заповідника Довгошия П.О. із заступником директора з обліку та збереження Панченко Т.А. (яка одночасно займає й посаду провідного юрисконсульта) звільнили головного зберігача Годліну Л.О., яка на момент звільнення перебувала на лікарняному.

При цьому працівники дирекції, "зчиняючи моральний тиск, намагалися відібрати у неї ключі від фондосховищ заповідника".

Відповідний акт про передачу матеріальних цінностей так і не був складений, як того вимагає інструкція з обліку та збереження пам’яток, зазначає видання. Отже, вийшло так, що попри своє неправомірне звільнення Годліна Л.О. матеріальної відповідальності з себе не склала. Внаслідок зчиненого на неї адміністрацією тиску, зараз ця людина знаходиться на стаціонарному лікуванні.

Проте, навіть, такий стан речей не зупинив генерального директора закладу, який, за відсутності "звільненого" головного зберігача, 20 вересня близько 16.20, завітав до приміщення відділу науково-фондової роботи разом з вищезгаданою Панченко Т.А.

Ігноруючи інструкцію з обліку та збереження експонатів, вони почали змушувати наукових працівників, які там знаходилися, за "усною вказівкою" відкрити сейф, де зберігаються всі ключі від фондосховищ, з метою вилучити їх, та зірвати пломбу з дверей одного з них, аби мати змогу туди потрапити нібито для переміщення якихось експонатів, що там зберігаються.

Вдаючись до залякування та звинувачуючи підлеглих у саботажі (небажанні виконувати вказівки дирекції) Панченко Т.А. неодноразово переходила на крик. Усе це відбувалося в присутності гендиректора Довгошиї П.О.

Науковці відмовилися виконувати протизаконні вимоги адміністрації, посилаючись на законодавство, за яким самовільне потрапляння до фондосховищ без головного хранителя суворо забороняється.

Ця обставина розлютила гендиректора та його заступника. Відтак, Панченко Т.А. зажадала письмових пояснень про перешкоджання діям дирекції. Налякані такими діями адміністрації працівники повідомили про інцидент до міліції. Такий хід подій не на жарт спантеличив Довгошию П.О. та Панченко Т.А.

У спробі відрекомендуватись перед представниками закону остання називала себе то заступником директора, то його адвокатом. Попри наявність "адвоката", поки складався відповідний протокол, Довгошия П.О. перейшов на задній двір Музею "Заповіту" Т.Г. Шевченка, і звідти, заховавшись серед баків для сміття, тривалий час з кимось розмовляв по телефону.

Наступного дня Панченко Т.А. демонстративно перефотографувала всі пломби у кімнатах фондового відділу та заявила, що тепер спілкування з працівниками відбуватиметься виключно у паперовій формі.

О 12.00 усі науковці (Тетеря Д., Музика Т., Гладун Л., Тетеря С., Юрченко О., Дунайна І., Павлик Н), що не підкорилися вимогам адміністрації, отримали купу дивних за формою документів – "доручень", в яких їх звинувачували у небажанні співпрацювати з дирекцією, відмові виконувати усні вказівки гендиректора, ворожості, а основне звинувачення — у годівлі котів.

Наступним реакційним кроком адміністрації стало вилучення журналів внутрішніх переміщень. Директор закладу особисто у свій вихідний здійснював об’їзд території, з метою виявити порушників ще одного свого законотворчого дітища – наказу "Про дотримання трудової дисципліни працівниками НІЕЗ "Переяслав".

За повідомленням небайдужих працівників закладу, перед цими подіями, 16 вересня, за вказівкою Довгошиї П.О., в присутності працівників: Панченко Т.А., Кузьменко А.В., Ступак Г.А., Більченко І.В., Нікітіної В.В. реставраторами заповідника було спиляно замок до сховища стародруків в меморіальному музеї Г. Сковороди і встановлено новий замок, також без складання відповідного акту. 

Крім того, через відмову виконувати "дивні" посадові інструкції директор звільнив трьох працівників (Юхименко Н.О, Бондаренко М. І., Захарчук С. М.).

За повідомлення музейників Переяслава, вони неодноразово зверталися з приводу конфлікту в Мінкульт, але керівник відомства досі не відреагував на звернення.

Як відомо, конфлікт між колективом заповідника "Переяслав" і його директором Павлом Довгошиєю триває з моменту призначення Довгошиї у травні 2010 року.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.