Викрадення Развозжаєва здійснене за класичними зразками КГБ - історик

Викрадення з України російського опозиціонера Развозжаєва є частиною класичного сценарію роботи колишньої радянської спецслужби.

Про це історик Володимир В'ятрович написав у колонці для ТСН.ua.

За його словами, наявні всі історичні складові операцій КГБ - затримання неугодного владі в іншій країні при спробі втечі, викрадення і повернення на батьківщину, допит і тортури, зізнання і гучний процес.

"Це — елементи класичного сценарію, майже всі з яких присутні у випадку з Развозжаєвим, - зазначив історик. - Наразі бракує тільки "процесу століття", який не лише проллє світло на деталі страшної змови, але й завершиться суворим, "за законами революційного часу", вироком".

На думку В’ятровича, кримінальне обвинувачення російських опозиціонерів є лише однією з цілої низки подій у сусідній країні, які підтверджують, що в Росії услід за реабілітацією радянського минулого намагаються активно використовувати його методи у сьогоденні.

"Тут знову напрошується історична аналогія, — продовжує історик, — так спокійно радянські спецслужби могли діяти тільки на окупованих СРСР територіях".

 

І наводить приклади: "Саме з окупованого Відня в 1947 році викрали австрійського князя Вільгельма фон Габсбурга, відомого симпатика та активіста українського національного руху, більш знаного у нас під іменем Василь Вишиваний. Із зайнятої совєтами Праги тоді ж, у 1947-му, радянські спецслужби викрали і відомого діяча ОУН Володимира Горбового. Перший з них помер у Лук’янівській в’язниці, а другий відбув багаторічне ув’язнення у сталінських таборах. Таких випадків з участю НКВД, СМЕРШ чи КГБ було чимало".

В’ятрович, який досліджував архіви КГБ, розповів також, що "на інших територіях, де радянські спецслужби не почувалися так упевнено, їхні агенти ліквідовували своїх ворогів. Найвідомішими для українського читача є приклади вбивства в Мюнхені діяча ОУН Льва Ребета (1957 рік) та Степана Бандери (два роки після цього). Із сучасної російської історії, яка підтверджує, що в діяльності її спецслужб мало що змінилося з радянських часів, можна згадати вбивство Олександра Литвиненка у Лондоні".

Член російської опозиційної організації "Лівий Фронт" Олег Развозжаєв був викрадений в Україні невідомими. Українські силовики не в курсі, що і як сталося.

Читайте на ІП інші матеріали за темою "ЧК-КГБ"

 

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.