Тіло останнього президента Польщі у вигнанні замінено

Тіло Ришарда Качоровського, останнього президента Польщі у вигнанні, який загинув у катастрофі під Смоленськом, замінено. Раніше внаслідок ексгумації було підтверджено, що російська сторона переплутала тіло ще однієї жертви - українки Анни Валентинович.

Про це повідомляє Польське радіо.

Пресовий секретар Верховної військової прокуратури, полковник Збіґнєв Жепа сказав Польському радіо, що офіційну позицію в цій справі Прокуратура займе щойно наступного тижня, коли отримає результати досліджень генетичного матеріалу.

– Результати цих досліджень мають бути передані прокуратурі протягом семи днів, на даний час ми їх не маємо, отже, офіційну позицію в цій справі прокуратура займе щойно на початку наступного тижня, – заявив полковник Жепа.

У понеділок у Варшаві ексгумовано тіло президента Качоровського та тіло іншої жертви смоленської авіакатастрофи з 10 квітня 2010 року, оскільки були підозри, що тіла замінено.

Раніше Жепа заявляв, що слідчі мають сумніви стосовно правильності поховання 4 з 96 жертв аварії польського урядового літака, котрий розбився 10 квітня 2010 року під російським Смоленськом.

Тоді виявилося, що тіло однієї з легенд польського незалежного профспілкового руху "Солідарність", українки Анни Валентинович замінено з тілом іншої особи.

Літак польського президента Лєха Качинського Ту-154 розбився під Смоленськом вранці 10 квітня 2010 року. Під час невдалого заходу на посадку і спробі вийти на друге коло в умовах сильного туману він зачепився за верхівки дерев, перевернувся і згорів.

На борту перебувало 96 осіб - 88 пасажирів і вісім членів екіпажу. Ніхто не вижив.

Останні хвилини Ту-154: переговори екіпажу

У квітні 2011 року брат Лєха Качинського Ярослав заявив, що Смоленська авіакатастрофа нагадує вбивство.

У липні польська урядова комісія представила свій остаточний звіт. причин катастрофи. Експерти заявили, що польськими пілотами і російськими диспетчерами було допущено низку істотних помилок.

Згідно з висновком польських експертів, головною причиною катасфи Ту-154 стали помилки пілотів, які в останній фазі польоту скористалися радіовисотоміром, а не барометричним висотоміром, і намагалися піти на "друге коло" в автоматичному режимі, що було неможливим на Смоленському аеродромі через відсутність там радіомаякової системи інструментального заходу на посадку (ILS).

Польська комісія також дійшла висновку, що диспетчери аеродрому дезінформували пілотів про правильність курсу і наказали припинити зниження літака надто пізно.

"Нельзя его здесь сажать..." Стенограма переговорів диспетчерів

Міждержавний авіаційний комітет Росії в січні цього року поклав всю провину за катастрофу польського урядового літака на пілотів, які нібито під тиском високопосадовців на борту намагалися посадити літак "будь-якою ціною".

Польська комісія не знайшла підтвердження інформації про те, що на пілотів чинили тиск, щоб вони саджали літак в умовах сильного туману.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.