ЛЕНІНГРАДКУ НЕ МОЖУТЬ ПЕРЕЙМЕНУВАТИ ВЖЕ СІМ РОКІВ

Комісія з питань найменувань та пам’ятних знаків КМДА підтримала пропозицію громади щодо повернення Ленінградській площі історичної назви - Дарницька площа ще 2005 року. Але з того часу питання далі так і не рушило з місця.

Про це стало відомо на засіданні комісії Київради з питань культури та туризму під час розгляду звернення громади на адресу комісії щодо перейменування Ленінградської площі у Дарницьку, повідомив голова комісії, народний депутат Олександр Бригинець.

Комісія з питань культури підтримала відповідне питання. Також комісія з питань культури доручила виконавчому органу Київради підготувати проект рішення Київради щодо перейменування Ленінградської площі у Дарницьку, враховуючи рішення комісії з питань найменувань та пам’ятних знаків КМДА від 2005 року.

Як відомо, минулого тижня повідомлялося про звернення мешканців лівобережних районів Києва щодо перейменування Ленінградської площі (однієї з центральних площ Лівобережжя) на Дарницьку.

Нагадаємо, в листопаді 2011 року Олександр Бригинець анонсував перейменування вулиць, названих на честь учасників Січневого повстання, але воно так і не відбулося.

У грудні 2010 року Бригинець заявляв, що сусідні з вулицею Малиновського вулиці угорських комуністів Мате Залки і Лайоша Гавро на Оболоні буде перейменовано на честь Романа Шухевича і Ярослава Стецька. Цих змін не сталося.

Про інші перейменування вулиць і площ у містах України читайте за тегом "топоніміка".

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".