Спецпроект

Рада Європи обрала кращий музей 2012-го року

Кращим музеєм 2012 року з версії Ради Європи став заснований в 2011 році музей Ліверпуля, знаменитий своєю незвичайною архітектурою.

Про це пишуть podrobnosti.ua.

Комітет ПАРЄ з культури, науки, освіти та ЗМІ вручив цю нагороду музею, експозиція якого присвячена історії міста, за внесок у взаємодію культур і занять для дітей та дорослих, які сприяють діалогу в суспільстві. Таким чином, на думку організації, музей демонструє зразкове ставлення до прав людини.

Музей Ліверпуля відкрився в липні 2011 року, і з тих пір його відвідали більше мільйона чоловік. Він є найбільшим у світі музеєм, присвяченим історії провінційного міста, а також найбільш великим національним музеєм з тих, що були побудовані у Великобританії за останні 100 років. У зібранні представлені шість тисяч експонатів, які розповідають про різні періоди в розвитку міста, який є одним з найважливіших портів світу, і його ролі в історії країни.

Особлива роль в колекції музею присвячена групі "Бітлз", історія якої починалася в Ліверпулі. Зокрема, глядачі можуть побачити сцену, на якій Джон Леннон і Пол Маккартні вперше виступали разом.

Музейний приз Ради Європи вручається щорічно з 1977 року спільно з Європейським музейним форумом. Як повідомляється на сайті організації, лауреатами стають музеї, які внесли серйозний внесок у просування європейської культурної спадщини.

Теми

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.