Лавринович відмінив дозвіл Мін'юсту вживати слово "жид"

Офіційну позицію міністерства може висловлювати тільки міністр, заявив Лавринович і попросив вважати колишню заяву Мін'юсту про допустимість слова "жид" недійсною.

 

Міністр юстиції Олександр Лавринович вважає, що допустимою назвою етносу (етнічної групи) є тільки самоназва, обрана цим етносом, повідомляє DT.ua.

"Вважаю, що вживання інших назв, які є образливими для представників якої національності, є неприпустимим", - говориться в листі Лавриновича президентові Об'єднаної єврейської громади України і Європейського єврейського союзу Ігорю Коломойському.

Як зазначив Лавринович, висловлювати офіційну позицію міністерства може міністр або його заступник. Тому колишнє роз'яснення Мінюста не є офіційною позицією міністерства.

Нагадаємо, що раніше Мін'юст заявив про відсутність в українському законодавстві норм, які б забороняли вживання слів "жид", "жид" або "жидівка".  При цьому чиновники нагадали про відповідальність за дискримінаційні дії стосовно інших громадян.

У листопаді 2012 року президент Української ради єврейських жінок, головред сайту "Київ єврейський" Елеонора Гройсман попросила представників партії "ВО "Свобода" не називати євреїв "жидами", оскільки це слово їх ображає.

 

В академічному словнику української мови слово "жиди" має два значення: 1) застаріла назва євреїв, 2) образлива назва євреїв.

Дивіться також: "Жиди чи євреї? Текст львівського історика 1996 року"

 

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.