Помер політв'язень Павло Скочок

Про це ІП повідомив історик дисидентського руху Василь Овсієнко.

Павло Скочок народився 5 травня 1935 року в селі Острів Рокитнянського району Київщини.

Навчався в Київському університеті, звідки відраховано за "націоналістичні погляди". Працював до 1966 року в редакції газети "Радянська Україна". У квітні того року звільнений з роботи за критику лінії часопису.

Знаний у самвидаві зі своїх виступів на суді в Івано-Франківську на оборону вчителя української мови Михайла Озерного та з листа-заяви на оборону Івана Дзюби. Вячеслав Чорновіл та Людмила Шереметьева були співавторами того листа.

Скочок довгий час був без роботи, згодом працював коректором. Перед арештом працював робітником.

1.12.1978 заарештований і звинувачений за ст. 62 ч. 1 КК УРСР ("Антирадянська агітація і пропаганда"), спрямований на медичну експертизу до психлікарні ім. І. Павлова в Києві. У лютому 1979 постановою Київського міського суду його спрямовано на примусове лікування, у квітні 1979 перевели до Дніпропетровської спецпсихлікарні.

Павло Скочок (праворуч) і В'ячеслав Чорновіл

У квітні 1982 звільнений. Працював у музеї Л.П.Симиренка при Мліївській дослідній станції НДІ садівництва на Черкащині. Скочок вивчав і опрацьовував документи про життя й діяльність династії промисловців, учених і меценатів Симиренків. Згодом звільнений з роботи.

Працював коректором, кочегаром. 1985 р. надіслав свого паспорта до Президії Верховної Ради СРСР, протестуючи проти наруги над репресованими Симиренками та над своїми студіями про славетну родину й просив дозволу виїхати до Франції для подальших досліджень літератури, архівів, джерел.

У 1987-90 рр. брав участь у роботі Українського культурологічного клубу, Української Гельсінкської Спілки.

Видавав журнал "Золоті ворота".