Спецпроект

Київський режисер за свій рахунок зробив рекламу волинському музею

Волинський регіональний музей українського війська та військової техніки нині має рекламу на біл-борді в центрі Луцька. Рекламу за власний кошт і з власної ініціативи оплатив київський режисер, Андрій Приймаченко.

Про це пише "День".

Цей музей порівняно невеликий, враховуючи, що тут експонуються старі літаки, гармати, танки, автомати й інші засоби наступу і оборони. Він займає площу в один гектар в самому центрі Луцька. Такий музей - єдиний у своєму роді в західному регіоні України.

На музей режисер з Києва Андрій Приймаченко наткнувся випадково. Гуляючи в центрі Луцька, заблукав в старих вузьких вуличках і вийшов на музей. І був, говорить, відверто вражений, побачивши стільки цікавої військової техніки в одному місці. 

На Волині режисер зі столиці знімав кліп для одного з луцьких гуртів. Приймаченко вирішив допомогти музею з рекламою. Наразі в центрі міста на фасаді одного з будинків уже висить біл-борд із зображенням турбіни винищувача і реквізитами музею. Але його вартість сплатив сам Андрій Приймаченко. Тому що не отримав підтримки ні в музеї, ні у відділі туризму міськради, ні в організації "Луцькреклама", де таку рекламу не вважали соціальною. Про витрачені з власної кишені кілька тисячах гривень Приймаченко не шкодує, тому що музей, вважає, гідний більшого розвитку і більш вагомої підтримки.

Натомість директор музею Ігор Пасюк каже, що тепер вони вважають кращим покладатися на підтримку одного зі спонсорів. На його кошти буде оформлений окремий в'їзд на територію музейної експозиції, а меценату музей виділить за це територію для кафе в стилі мілітарі. Все ж лучани, які знають ситуацію з цим музеєм, переконані, що реклама таки не завадить. Тому що хоча вхід і коштує копійки (екскурсія, наприклад, - 10 гривень), але хороший рекламний менеджмент міг би привабити потенційних інвесторів, які допомогли б відремонтувати одну із старих будівель, що належить теж музею. У цьому приміщенні, до речі, директор вже має намір обладнати експозицію про військову історію Волині.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.