Спецпроект

"Ворскла" відкрила свій музей. ФОТО

Полтавський футбольний клуб "Ворскла" обзавівся власним музеєм. Експонати збирали всім миром, а відкрили установу за участю ветеранів і нинішніх гравців команди.

Про це пише football.ua.

Серед експонатів музею - бутси кращого бомбардира клубу Івана Шарія, футболка вихованця полтавської команди Олександра Мелащенко, форма і атрибутика видатних гравців, програми до матчів, квитки та інші раритетні вже речі. Багато хто з гостей залишали свої автографи на експонатах, як, наприклад, Ігор Кислов, капітан команди, що завоювала бронзові нагороди в 1997 році, який презентував музею футболку збірної Туркменістану.

Музей ФК "Ворскла"

Кращий гравець полтавського футболу 20-го століття Іван Шарій віддав в музей власні бутси. "У цих бутсах провів багато матчів і в першій, і у вищій лігах. Природно, коли хороші бутси - і удар буде трохи краще, точніше", - розповів кращий бомбардир команди.

Бутси Івана Шарія

За словами генерального директора клубу Дмитра Яворського, ідея про створення музею виникла кілька років тому: "Коли я прийшов у клуб, здивувало, що у мене в кабінеті, в службових приміщеннях зберігалося багато реліквій, фотографій, документів з історії команди. Тоді й вирішив створити музей, а зараз за допомогою ветеранів, співробітників клубу нам вдалося його відкрити".

Участь у відкритті музею взяли гравці і тренери нинішньої "Ворскли", які прибули на свято з Харкова, повернувшись зі зборів у Туреччині. Вже екс-гравці "Ворскли" Роман Безус та Євген Селін також презентували музеєві свою екіпіровку, а Йован Маркоскі пообіцяв подарувати пару бутс.

Список розстріляних українців у Сандармоху

5 серпня 1937 року вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи». Розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху «чистка» суспільства від реальних та потенційних опонентів владі, від елементів, які «не годилися для будівництва комунізму». Теоретичне обґрунтування цих заходів здійснив новий нарком НКВД Ніколай Єжов, а вдосконалив особисто Сталін.

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.

Винуватці Абхазької війни

Ця війна забрала життя близько 4000 людей з абхазької сторони та близько 12-15 тисяч з грузинської. Понад 300 тисяч мешканців Абхазії, переважно грузини, стали біженцями. В їх будинках зараз живуть абхази. Вони продають ці будинки громадянам Росії як свою власність. І це, здебільшого, вина трьох людей