Спецпроект

У найстрашнішій в'язниці Німеччині відкриється музей

В'язниця Hoheneck в Саксонії в часи НДР вважалася найстрашнішою жіночою в'язницею. У минулому столітті її деякий час використовували нацисти. Тут в'язні шили кили і уніформи для солдатів. У цьому році було прийнято рішення віддати похмурий замок дітям і молоді.

Про це пише gooddays.ru.

 

В Hoheneck переїде музей дитячої творчості "Феноменія". 

За словами представника компанії Artemis, яка зараз володіє замком, на користь Хоенек говорять його місце розташування, великі приміщення, достатньо місць для паркування. Великий простір напевно сподобається і дітям, і батькам.

Уже сім років музей "Феноменія" розташовується в колишній початковій школі в Глаухау, на рік її відвідує приблизно 15 000 людей. У колишній в'язниці кількість відвідувачів стане в два рази більше.

 

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.