Спецпроект

Франкфуртський Städel удостоєний звання "Музей 2012 року"

Німецькі мистецтвознавці присудили франкфуртському художньому музею Städel звання "Музей 2012 року", повідомила німецька секція Міжнародної асоціації художніх критиків (AICA).

Про це пише DW.de.

Обгрунтуванням експертного рішення стало те, що музейне зібрання було значно поповнено творами сучасного образотворчого мистецтва. Крім того, при розширенні території музею та експозиційних площ були успішно застосовані новаторські архітектурні та технічні рішення.

У 34 мільйони євро обійшлися роботи з реконструкції, які тривали три роки, та розширення музею Städel, який знову відкрив свої двері для відвідувачів у 2012 році.

Тепер площа оновленої на сучасний лад експозиції становить три тисячі квадратних метрів. Під внутрішнім двориком музею створена підземна галерея. Її округлі вікна нагадують ілюмінатори і розміщені на куполоподібній стелі, який із зовнішнього боку являє собою штучний пагорб в центрі зеленої галявини. Сад з вікнами на траві є ексклюзивною прикрасою території оновленого музейного комплексу.

Зібрання Städel - одне з найбільш значущих в Німеччині. Воно включає творіння таких всесвітньо відомих майстрів, як Альбрехт Дюрер (Albrecht Dürer), Лукас Кранах Старший (Lucas Cranach der Ältere), Клод Моне, Сандро Боттічеллі, Пабло Пікассо, Макс Бекман (Max Beckmann), Ернст Людвіг Кірхнер (Ernst Ludwig Kirchner) , Герхард Ріхтер (Gerhard Richter), а також багатьох інших.

Раніше звання "Музей року" присуджувалося Музею сучасного мистецтва (Museum für Gegenwartskunst) в Зигені і Музею замку Морсбройх (Museum Morsbroich) в Леверкузені.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.