Йоко Оно - 80 років

Про це нагадує "Кореспондент".

Вона народилася 18 лютого 1933 року в Токіо (Японія). З 1943 по 1953 рік Йоко отримувала освіту у престижній токійській школі Гакусюїн. У 1953 році вона вступила до коледжу Сари Лоуренс у США, де в наступні кілька років вивчала літературу і музику, маючи намір стати оперною співачкою.

У 1956 році, незважаючи на протести батьків, Йоко Оно покинула навчання і вийшла заміж за композитора Тосі Ітіянагі. Подружжя жило в районі Нью-Йорка Грінвіч Віллідж, де Оно змогла поринути у світ художників-авангардистів, що мешкали в ньому. Численні перфоманси, виставки і спектаклі Йоко Оно не мали успіху.

У 1962 році батьки Оно насильно відвезли доньку в Японію і помістили в одну з психіатричних клінік. У лікарні Оно знайшов шанувальник її таланту продюсер і джазовий музикант Ентоні Кокс, з яким вони разом повернулися до США. Оно і Кокс почали співпрацю, яка з часом принесла свої плоди. Незабаром вони одружилися, а 8 серпня 1963 у них народилася донька Кіоко Оно Кокс.

У 1965 році Йоко Оно в Нью-Йорку виконала свій знаменитий перформанс Cut Piece, під час якого глядачі, які перебувають у залі, повинні були по черзі піднятися на сцену, взяти в руки ножиці і відрізати шматок одягу художниці. Це продовжувалося до того моменту, поки Йоко Оно не залишалася оголеною.

Символічне значення цього перформансу, на думку Йоко Оно, полягало в прагненні до світу: вона ніби приймала на себе жорстокість та насильство, призначене всьому людству.

У 1966 році Йоко Оно відправилася в Лондон (Великобританія), де в галереї Індіка представила виставку своїх робіт, яку відвідав музикант, учасник гурту The Beatles Джон Леннон.

Після першої зустрічі на виставці Йоко Оно намагалася добитися уваги Леннона, засипаючи його листами. У 1968 році вони почали жити разом і випустили альбом Two Virgins, на обкладинці якого постали абсолютно голими. 8 листопада 1968 Леннон розлучився з дружиною Синтією, а 20 березня наступного року був зареєстрований його шлюб з Йоко.

Леннон став часто приводити Йоко на репетиції The Beatles, порушуючи негласне правило учасників гурту не пускати сторонніх до студії. Через це музиканти відчували дискомфорт, що підігріло напругу, яка і без того панувала у колективі. У той же час Леннон і Оно продовжили створювати спільні проекти і в 1969 році сформували свій гурт, назвавши його Plastic Ono Band. Через рік після розпаду The Beatles, в 1971 році, Леннон і Оно переїхали до Нью-Йорка.

Тривалий час подружжя перебувало на межі висилки зі США у зв'язку із звинуваченнями у справі про зберігання наркотиків. Йоко Оно дуже нервувала з цього приводу, оскільки повернення до Лондона зменшувало її шанси на возз'єднання з дочкою Кіоко.

Донька Йоко Оно від другого шлюбу з продюсером Ентоні Коксом після розлучення батьків залишилася з батьком, який у 1971 році відвіз її в невідомому напрямку. Оно вважала, що до США. Художниця робила спроби знайти дочку, але їм не вдавалося зустрітися аж до 1994 року.

9 жовтня 1975 в Нью-Йорку у Леннона і Оно народився син Шон. Музикант припинив творчу діяльність і аж до 1979 року присвячував весь свій час сім'ї. У вересні 1980 року Джон Леннон і Йоко Оно підписали контракт з новою фірмою Geffen, а 15 листопада 1980 року вийшов останній прижиттєвий альбом Джона Леннона Double Fantasy.

8 грудня 1980 Джон Леннон був убитий чотирма пострілами у спину, здійсненими Марком Чепменом. Вбивця отримав довічний термін, який відбуває у в'язниці суворого режиму Аттика, біля міста Буффало.

Після вбивства Леннона Йоко Оно вийшла заміж за дилера антикварних речей Сема Хавадтая. Оно продовжила займатися музикою, випустивши в 1982 році альбом It’s Alright (I See Rainbows). Два роки потому співачка випустила альбом Every Man Has a Woman, що складається з найкращих пісень Оно, і незакінчений альбом Леннона Milk and Honey.

Свою наступну музичну роботу - платівку Starpeace - Оно випустила в 1986 році. Альбом став найуспішнішим сольним твором Йоко Оно: сингл Hell in Paradise досяг 16 місця в американських чартах і 26 місця в Billboard Hot 100.

Потім Йоко Оно взяла паузу, під час якої займалася перезаписом і ремастерингом своїх альбомів на лейблі Rykodis. У 1992 році вийшов колекційний набір із шести дисків Onobox, що включав у себе сольні твори Оно і матеріал Леннона із сесій, записаних у 1974 році.

У 1995 році Оно у співпраці зі своїм сином Шоном Ленноном і його гуртом записала альбом Rising. Світове турне на підтримку альбому пройшло в Європі, Японії і США.

У 2001 році Оно розлучилася із Семом Хавадтаєм, а в 2002 році був створений ряд клубних реміксів композицій співачки. Проект мав великий успіх, участь у ньому взяли Pet Shop Boys, Orange Factory, Peter Rauhofer, і Danny Tenaglia.

Йоко Оно є володаркою багатьох нагород за внесок у сучасне мистецтво. У 2009 році Оно удостоїлася найвищої нагороди на 53-й Венеціанській бієнале, отримавши "Золотого лева". У березні 2012 року художниця і співачка стала лауреатом австрійської премії Оскара Кокошки. Крім того, Йоко Оно удостоєна нагороди від міста Хіросіма за внесок у сучасне мистецтво і рух боротьби за мир.

У серпні 2012 року Йоко Оно із сином Шоном Ленноном створили коаліцію Артисти проти фрекінгу - методу гідравлічного розриву пласта, який застосовується у видобутку сланцевого газу. Членами коаліції стали музиканти Пол Маккартні і Рінго Старр, співачка Леді Гага, актори Алек Болдуїн і Ума Турман, а також письменник Салман Рушді.