Спецпроект

В Донецьку частину художнього музею віддали під елітний бутік

Директор Донецького художнього музею Галина Чумак в інтерв'ю блогеру frankensstein розповіла, чому виставковий зал художнього музею нині перебуває в приватних руках.

Про це пишуть texty.org.ua.

Директор галереї заявила, що музей втратив залу не з її ініціативи, а в результаті рішення Донецької міської ради.

"Захотів приватний підприємець його роздобути. Звернувся з листом до міської ради. Вони визнали за необхідне приміщення віддати. Все. Це не моє помешкання. Захоче влада мене звідси витурити - спокійно можуть викинути. Он будинок працівників культури був – вигнали", - сказала Галина Чумак.

Музей засновано 23 вересня 1939 року як Музей образотворчого мистецтва, у 1941 року з початком Великої Вітчизняної війни припинив своє існування, з 1958 року — відділ образотворчого мистецтва Сталінського краєзнавчого музею, з 1960 року — Сталінська картинна галерея, з 1965 року — Донецький художній музей.

Музей сьогодні має у своїй колекції більш 15 тисяч творів живопису, графіки, скульптури і декоративно-ужиткового мистецтва, небагато ікон. У його колекції представлені роботи українських, російських та європейських майстрів XVI—XX століть, а також твори античності.

У постійно діючій експозиції музею представлені роботи: І. Айвазовского, Бенуа, Д. Бурлюка, В. Васнецова, В. Голубкіної, І. Грабаря, Дж. Доу, О. Кипрінського, П. Кончаловского, В. Полєнова, А. Саврасова, В. Сєрова, В. Сурикова, Роберта Фалька, І. Шишкіна, Т. Яблонскої. Серед художників доби СРСР Корін Павло Дмитрович.

Музей є членом заснованої у 1999 році Мережі сучасного українського мистецтва.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.