Спецпроект

В Калузі відкрили музей борця за свободу Кавказу від Росії

Меморіальна кімната-музей імама Чечні і Дагестану Шаміля відкрилася у краєзнавчому музеї Калуги.

Про це пише islamnews.ru.

Дагестанське представництво подарувало музею килим із портретом імама Шаміля, інкрустовану шаблю, вазу унцукульських майстрів і старовинний дагестанський глечик.

На честь пам'ятної події було організовано виставку ремесел кращих майстрів Дагестану і Кавказу, що включає більше 80 експонатів, а саме: великі мідні підноси XVIII століття, килими, старовинна зброя, національний одяг і жіночі прикраси.

"Перлиною" виставки став екземпляр Корану в дерев'яній скриньці.

Імам Шаміль (1797-1871) - керівник національно-визвольної боротьби (газавату) народів Північного Кавказу під час Кавказької війни (1817-1864). 1834 року проголошений імамом, об’єднав Західний Дагестан і Чечню, потім і Черкесію в теократичну державу Імамат.

Взятий у полон 1859 року, засланий до Калузької губернії разом із родиною. Тут духовний і політичний лідер кавказьких народів провів дев'ять років, названих істориками "калузьким періодом" його життя.

У цей час відбувається спілкування імама Шаміля з місцевими жителями, яке, як наголошували присутні на відкритті музею, нібито перетворило його з супротивника Росії в переконаного миротворця.

Після Калуги переїхав жити до Києва. За переказами, київські студенти кидали до карети Шаміля зошити з переписаною від руки Шевченковою поемою "Кавказ". З Києва вирушив в Мекку для здійснення хаджу, де помер в 1871 році.

Дивіться також:

Палац Мазепи у Росії. Тут жив Шаміль. ФОТО

Як царський уряд зачищав Кавказ від корінного населення

Чеченці на війні. Як кавказці воювали проти Гітлера

Інші матеріали за темою "Кавказ"

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.