Мінкульт займеться Гостиним двором і лобіюватиме нові об'єкти Світової спадщини

Міністр Культури Леонід Новохатько обіцяє розібратися з конфліктом навколо Гостиного двору в Києві.

Про це він заявив в інтерв'ю газеті Комерсант-Україна.

"У цього питання є два аспекти — юридичний і моральний. Юридично Гостиний двір не є історичним пам'ятником, це новобудова. Він був зруйнований і заново відтворений в 1980-і роки. Тому в спробах його реконструювати немає порушень", - сказав він.

"Інше питання, що кияни звикли до цього будинку й виступають проти. Я буду розбиратися із цим конфліктом і далі. Сподіваюся, ми прийдемо до рішення, яке влаштує всі зацікавлені сторони. Але є один незаперечний факт: інформації про проект, реальний його вид для населення було мало із самого початку. Це однозначно загострило конфлікт", - додав Новохатько. 

Відповідаючи на питання, що Софія Київська й Печерська Лавра можуть бути виключені зі списку спадщини ЮНЕСКО, він сказав:

"Я не думаю, що нас виключать зі списку всесвітньої спадщини. 15 квітня в Україну прибуває комісія експертів ЮНЕСКО для моніторингу ситуації з буферними зонами. Не думаю, що їх висновок буде негативним".

Новохатько додав, що Україна в червні на 37-й сессиії комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО буде наполягати на перенесенні з попереднього в основний список всесвітньої спадщини наших номінацій — Херсонеса Таврійського й дерев'яних церков Карпатського регіону.

"На черзі — цікаві кримські об'єкти, пов'язані з печерними містами й столицею кримських ханів у Бахчисараї", - сказав він.

У перелік Світової спадщини ЮНЕСКО входять видатні культурні і природні цінності, що становлять надбання всього людства.

Україна представлена у списку Світової спадщини ЮНЕСКО шістьма об'єктами: собором Святої Софії і Києво-Печерською лаврою в Києві, історичним центром Львова, будівлею Чернівецького університету, буковими пралісами Карпат і геодезичною дугою Струве.

У липні 2012 року на сесії комітету ЮНЕСКО було відмовлено у включенні Андріївської та Кирилівської церков у Києві у список пам'яток Світової спадщини.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.