На Прикарпатті перепоховали 600 людей, яких вважають жертвами НКВД. ФОТО

Неподалік сіл Пшеничники та Хом'яківка Тисменицького району Івано-Франківської області відбулося перепоховання останків понад 600 людей. За даними товариства "Меморіал", це мешканці Івано-Франківська, які загинули від рук НКВД у 1939-41 роках.

Перепоховання відбулося в урочищі "Підгородище" 9 травня (як відомо, 8 й 9 травня проголошені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН днями вшанування жертв Другої світової війни).

Йдеться про останки понад 600 людей, яких уважають в'язнями і жертвами Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВД) СРСР, серед них 82 дітей.

Розкопки проводило товариство "Меморіал" імені Василя Стуса у 2010-2011 роках. За словами представників "Меморіалу", тіла жертв у 1939-1940 роках "насипом" скидали у болото приблизно за 600-700 метрів від місця теперішнього перепоховання.

Окремі знахідки просто моторошні: скелети сім’ї з чотирма дітьми, останки жінки з ненародженим дитям. Тіла ховали без одягу, як переповідають, їх привозили кількома машинами.

 Всі фото: Тарас ДУТКА, для ІП

Один з активістів "Меморіалу", 77-річний Іван Павликівський розповідає, що відомості про це поховання мав ще в 1970-х роках.

"Тут була млака, болото, і ями для трупів карателі не копали, потім лише трохи прикидали глиною. Тому скелети збереглися погано. На жаль, можливості ідентифікувати трупи немає".

За словами Павликівського, щоб встановити списки закатованих і померлих у тюрмах Івано-Франківська, Тисмениці, Томачі, треба отримати повний доступ до архівів КГБ: "Знаємо, що в Пшеничниках в’язнів ховали у 1940-1941 роках, у 1939-му трупи везли в Посіч".

 Останки важко надаються до ідентифікації

Ще одна вражаюча деталь розкопок: подекуди людські кістки виймали з грунту разом із… дренажними трубами - у 1970-х роках в урочищі зробили меліорацію, рови копали прямо по трупах.

Перед цим директор обласного комунального підприємства "Пам'ять", голова фракції ВО "Свобода" Василь Попович на сесії повідомив, що експертизу людських останків в Пшеничниках проводив незалежний судмедексперт.

"Є свідчення у тодішніх українських газетах за 1940-ві роки. Коли прийшли німці, вони відкрили камери і камери були повністю завалені людським одягом, - заявив Попович. - Тобто це ті люди, які жили в центральній частині міста, їх виселили і знищили через те, що тодішнім радянським, які зайшли у 1939 році, ніде було жити. І там, можливо, не тільки були українці. Але це люди, які знищені в той час".

 

Активісти Івано-Франківської облорганізації всеукраїнського товариства "Меморіал" імені Василя Стуса почали розкопки у Пшеничниках у 2010 році. На ексгумованих останки людських тіл немає вогнепальних поранень, і вони всі без одягу.

За даними "Меморіалу", це мешканці тодішнього Станіслава (нині - Івано-Франківськ), яких підрозділи НКВС знищили у 1939-1941 рр. Тіла захоронені досить недбало. Найменша глибина 20 см, найбільша - 70 см.

У кістках знаходять гаки, цвяхи і тому подібні речі. Пошуковці знаходять навіть окремі черепи, з чого роблять висновок, що людям відрубували голови.

 Братська могила

Питання істориків викликає велика як для поховань НКВД площа захоронень і відсутність куль у людських останках.

Заступник голови ОДА Роман Іваницький, який очолює комісію з перепоховання, повідомив, що експерти з Івано-Франківського національного медичного університету вважають поховання під Пшеничниками поселенням трипільської культури.

"В програму дослідження були включені такі методи: мікробіологічний, анатомічний, механічний, морфологічний, рентгенографічний, мікроскопічний, мікрометричний, атомно-абсорбційна спектрофотометрія, - процитував чиновник експертів. - Кісткові рештки перебували в землі в різний період часу: одні  з них — декілька століть: не менше 500 років; окремі взірці — декілька тисячоліть".

 600 людей у 25 домовинах

Експерт-криміналіст Омелян Левицький, для якого поховання в Пшеничниках стало 68-ю експертизою масових поховань сталінських часів, так прокоментував висновки медиків: "Щодо Пшеничників, то зауважу лишень, що не знаю про випадки пломбування зубів трипільцям. Але припускаю".

Перепоховання здійснили священники УГКЦ, УПЦ КП і УАПЦ, загалом більше півсотні священнослужителів.

Дивіться також:

Як знайшли поховання у Пшеничниках. ФОТО

Дем'янів Лаз - сталінська Биківня

Людина у шкіряному фартуку. Про головного ката Сталіна - В.Блохіна

Як розкопували "катинські" могили під Харковом. РЕПОРТАЖ

Червоний слід "червоних". Хто кого убивав у 1919 році

Ще один етап геноциду. Як НКВД знищувало в'язнів у червні 1941-го

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.