Спецпроект

У Рівному відкрили перший у місті приватний музей ковальства. ФОТО

Ніна Крока, директор приватного підприємства з Рівного, за власні гроші відкрила в офісній будівлі фірми на вулиці Курчатова, 18-а музей ковальства. На газоні у дворі підприємства встановлено більше десятка різних металевих фігур.

Про це пише gazeta.ua.

Відвідувачів музею зустрічає 2-метровий ведмідь з вудкою і відерцем. Поруч з ним стоять ковані гармати, птиці, собака і півтораметровий павук. На вході до музею - пара закоханих лебедів і майже метровий залізний сом. Ніна Крока розповідає, що вже 5 років колекціонує ковані вироби.

Експонат-Ведмідь зустрічає відвідувачів

"Крім речей з мого зборів в експозиції представлені роботи відомого майстра з Донецька Віктора Михальова. Він люб'язно надав нам майже сотню різноманітних фігурних дзвіночків. Кожен продукт оригінальний. Дзвіночки зроблені у вигляді фігурок танцівниць, воїнів, казкових персонажів. Ставлять неповторний і мелодійний звук", - каже власниця музею.

Ніна Крока - власниця музею

Ніна Крока показує столик і шахи викувані донецьким майстром. Каже, що такого рівня виріб коштує не менше 50 тис. грн. Хвалиться, що один комплект придбала для музею. Експонати купує на фестивалях ковальського мистецтва, або замовляє спеціально для музею у ковалів. Торік на День Незалежності вперше організувала в Рівному всеукраїнський фестиваль ковалів.

Столик і шахи, виковані донецьким майстром

"Було більше півсотні майстрів з Івано-Франківська, Донецька, Львова, навіть голландець приїхав. У парку всі вихідні кували різні сердечка з металу. Потім ними прикрасили алею. Після фестивалю багато ковалів подарували свої роботи для музею", - розповідає Ніна Крока.

У залі на підлозі стоять металеві вази з кованими квітами. Найбільший букет з півоніями. Його висота більше метра. На скляному столику в металевій вазі - лілії.

"У моєму зборах, напевно, найбільше квітів і підсвічників. Знаєте, що б виготовити один такий букет майстру треба працювати кілька місяців. До того ж, не кожному ковалеві ще під силу створити таке диво. Адже треба мати не тільки силу, але і здібності до цього ", - пояснює власниця музею.

У дворі показує фігуру дівчини, у волосся якої вплетені квіти. Каже, її звуть Дариночка. Це ескіз 4-метрової скульптури, планують виготовити 23-25 ​​серпня у Києві на "Міжнародному фестивалі" Металеве серце України ", який вона організовує.

"Цього разу ковалі змагатимуться у виготовленні скульптури 120-сантиметрового ангела. Суддями конкурсу будуть самі майстри. Вони і будуть голосувати спеціальними жетонами. За перше місце переможець отримає 7 тис. грн., За друге - 5, а за третє - 3 тис . грн. Роботи переможців залишаться в нашій колекції. Їх завжди зможуть люди побачити в музеї ", - додає Ніна Крока.

За відвідування музею грошей не беруть. Власниця каже, що на цьому не заробляє і запрошує на екскурсію приходити школярів, студентів.

Міф про "віроломний напад". Документи з архіву СБУ

"Прибулі у прикордонну смугу німецькі солдати [...] розповсюджують чутки, що командування німецької армії має намір захопити Західну Україну [...]. Виступ німецьких військ проти Радянського Союзу має відбутися після закінчення дощів, як тільки встановиться погода"

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.

Антон Дробович: "Пам'ятання — це спротив забуттю"

Інтерв’ю з науковцем, громадським діячем Антоном Дробовичем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Як витримати тиск КДБ і навіть його висміювати? Досвід Натана Щаранського із книжки "Не злякаюся зла"

У травні 2025 році, через майже 40 років з дня написання, книга радянського дисидента Натана Щаранського "Не злякаюся зла" вийшла українською мовою. Уперше вона була надрукована англійською у 1988-му. У передмові до українського видання Щаранський, який за ці роки встиг стати відомим політичним та державним діячем в Ізраїлі, зазначив: в Україні книга повертається до свого початково призначення — допомагати людям у боротьбі.