В Чернігові й Івано-Франківську - лекції про архіви КГБ

Архівіст, експерт із доступу до архівів Центру досліджень визвольного руху Ігор Кулик проведе у Чернігові публічну лекцію на тему "Про що розповідають архіви КГБ?".

Лекцію на цю ж тему в Івано-Франківську прочитає історик, директор Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий.

Історики розкажуть про таємниці, що були десятиліттями закриті грифами секретності, про невідомі факти з історії України, як наше минуле приховували і як його фальшували.

Відкриття архівів в Україні стало унікальною можливістю для науковців усього світу подивитися на функціонування тоталітарного режиму зсередини, опираючись на його ж документи.

"Доступ до таких документів для їх вивчення та оприлюднення – це один із засобів подолання наслідків тоталітарного минулого в нашій історії, важливий чинник у становленні національної пам’яті та культивуванні справжніх демократичних цінностей, один із факторів створення здорового громадянського суспільства, і засіб у подоланні бар’єру до примирення, - зазначив Забілий. - Ось чому важливо відстоювати право на правду".

"Зараз завдяки цим архівам люди можуть знаходити інформацію про своїх репресованих родичів, історики мають можливість ґрунтовно досліджувати цей період, першими відкриваючи секрети найбільшої країни Європи з найменш вивченим минулим", — додав Ігор Кулик.

Час і місце:

ІВАНО-ФРАНКІВСЬК - 23 травня, четвер, 12:00. Інститут історії, політології та міжнародних відносин Прикарпатського національного університету (вул. Шевченка, 57), ауд. 708.

ЧЕРНІГІВ - 24 травня, п’ятниця, 14:00. Прес-клуб "Ділове слово", вул. Бєлінського, 11.

Також на заходах відбудеться презентація довідника "Право на правду. Практичний порадник із доступу до архівів" та нещодавно запущеного Електронного архіву українського визвольного руху avr.org.ua.

Організатори: Центр досліджень визвольного руху та книгарня "Є" в рамках проекту "Знати як: розробка концепції забезпечення відкритого доступу до архівів карально-репресивних органів СРСР" за підтримки Міжнародного фонду "Відродження".

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.

Чеський Нобель: Ярослав Сейферт

Телеведучий державного телебачення Чехословаччини, сидячи на невиразному блакитному тлі в студії, так само невиразно вичавив з себе повідомлення: «Сьогодні в Стокгольмі вручили Нобелівську премію з літератури також народному митцеві Ярославові Сейферту». Надворі був 1984 рік, і реверанс Нобелівського комітету в бік письменника соціалістичної Чехословаччини був для пізньо-тоталітарного режиму радше проблемою, ніж визнанням