Помер екс-директор студії імені Довженка

2 травня на 85-му році життя помер кінорежисер Микола Мащенко, колишній голова Національної спілки кінематографістів України і колишній директор кіностудії ім. О. Довженка.

Про це повідомляє "Укрінформ" з посиланням на міністра культури Леоніда Новохатька.

Микола Мащенко народився 12 січня 1929 року в селі Мілуватка на Луганщині. 1953 року закінчив Харківський театральний інститут. З 1957 року працював на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка.

З 1989 до 2004 року обіймав посаду генерального директора цієї кіностудії. У 1996 році став академіком-засновником Академії мистецтв України.

За 40 років мистецької діяльності Микола Мащенко створив понад 20 кінофільмів. Зняв такі відомі стрічки, як "Хочу вірити" (1965),"Всюди є небо" (1965),"Комісари" (1970), шестисерійнмй фільм "Як гартувалася сталь" (1973), трисерійну картину "Овід" (1980), а також "Паризьку драму" (1983), "Вінчання зі смертю" (1992) і "Кобзар" (1993).

Останньою режисерською роботою став фільм "Богдан-Зиновій Хмельницький" (2008).

Микола Мащенко - народний артист України (з 1983), лауреат державної премії ім. Т. Шевченка (1982, за фільм "Овід") і державної премії ім. О. Довженка (2011, за видатний внесок у розвиток кіномистецтва).

Дивіться також:

Інші матеріали за темою "Memoriam"

Інші матеріали за темою "Кіно"

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".