Спецпроект

Фінський виробник одягу сплагіатив картину Марії Приймаченко

Фінська компанія Marimekko, яка виробляє одяг і товари для дому, визнала, що один з її фабричних узорів був скопійований із робіт українки Марії Приймаченко. Музей українського народного декоративного мистецтва радиться з юристами, що з цим робити.

Фінська газета Helsingin Sanomat написала, що узор компанії Marimekko (фінський виробник і продавець одягу й товарів для дому), запроваджений у виробництво з 2007-го, майже повністю ідентичний картині 1963 року української художниці Марії Приймаченко, повідомляє Reuters.

Дизайнер компанії Крістіна Ізола і сама компанія Marimekko зізнались у плагіаті і вибачились. "Я не знала про копірайт, як і про те, що це чиясь робота", - зазначила Ізола.

Дизайн "Metsanvaki" (наїв із зображенням лісових дерев) був також використаний на "лівреї" одного з літаків компанії Finnair. Після повідомлення про плагіат авіакомпанія пообіцяла прибрати зображення, повідомляє УП.Життя.

Літак FinnAir із плагіатом. Посередині - Крістіна Ізола

Музей українського народного декоративного мистецтва, в колекції якого перебуває картина Приймаченко, назвав ситуацію "дуже неприємною".

Картина Марії Приймаченко "Щур у дорозі" (1963)

"Ми консультуватимемося з юристами з цього приводу, - зазначила директор Національного музею українського народного декоративного мистецтва Адріана Вялець, - оскільки це серйозне порушення авторських прав".

 Узор фінської компанії 2007 року називається Metsanvaki ("лісовий народ"). За збігом обставин, Marimekko перекладається з фінської як "плаття Марії"

Головний дизайнер Marimekko Мінна Кемелл-Кутвонен сказала, що наразі важко оцінити збитки від скандалу. Курс акцій компанії з часу повідомлення про плагіат дещо знизився.

Марія При[й]маченко (1909-1997) —  українська художниця, працювала переважно в жанрі "наївного мистецтва". Все життя прожила в селі Болотня Іванківського району Київської області. Чоловік Василь - лейтенант Червоної армії - воював на фінській війні, пропав безвісти у Другу світову.

Лауреат Шевченківської премії (1966), заслужений діяч мистецтв УРСР, народна художниця України. 2009 рік рішенням ЮНЕСКО було визнано роком Марії Приймаченко.

У 1937 році її роботи демонструвалися на Світовій виставці в Парижі, після чого художниця стала відомою і за кордоном. Пабло Пікассо нібито називав твори Приймаченко "Прекрасними роботами геніальної жінки".

Творче кредо: "Людей люблю, творю на радість, на щастя людям, щоб всі народи один одного любили, щоб жили вони, як квіти по всій землі..."

Дивіться також:

Засновник бренду Kenzo відвідав музей Івана Гончара. ФОТО

Як депутати ВР пишуть "історичні праці", плагіатячи "Вікіпедію"

Українські витоки авангарду Казимира Малевича

Інші матеріали за темою "Мода"

Інші матеріали за темою "Плагіат"

Інші матеріали за темою "Живопис"

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище