Спецпроект

Фінський виробник одягу сплагіатив картину Марії Приймаченко

Фінська компанія Marimekko, яка виробляє одяг і товари для дому, визнала, що один з її фабричних узорів був скопійований із робіт українки Марії Приймаченко. Музей українського народного декоративного мистецтва радиться з юристами, що з цим робити.

Фінська газета Helsingin Sanomat написала, що узор компанії Marimekko (фінський виробник і продавець одягу й товарів для дому), запроваджений у виробництво з 2007-го, майже повністю ідентичний картині 1963 року української художниці Марії Приймаченко, повідомляє Reuters.

Дизайнер компанії Крістіна Ізола і сама компанія Marimekko зізнались у плагіаті і вибачились. "Я не знала про копірайт, як і про те, що це чиясь робота", - зазначила Ізола.

Дизайн "Metsanvaki" (наїв із зображенням лісових дерев) був також використаний на "лівреї" одного з літаків компанії Finnair. Після повідомлення про плагіат авіакомпанія пообіцяла прибрати зображення, повідомляє УП.Життя.

Літак FinnAir із плагіатом. Посередині - Крістіна Ізола

Музей українського народного декоративного мистецтва, в колекції якого перебуває картина Приймаченко, назвав ситуацію "дуже неприємною".

Картина Марії Приймаченко "Щур у дорозі" (1963)

"Ми консультуватимемося з юристами з цього приводу, - зазначила директор Національного музею українського народного декоративного мистецтва Адріана Вялець, - оскільки це серйозне порушення авторських прав".

 Узор фінської компанії 2007 року називається Metsanvaki ("лісовий народ"). За збігом обставин, Marimekko перекладається з фінської як "плаття Марії"

Головний дизайнер Marimekko Мінна Кемелл-Кутвонен сказала, що наразі важко оцінити збитки від скандалу. Курс акцій компанії з часу повідомлення про плагіат дещо знизився.

Марія При[й]маченко (1909-1997) —  українська художниця, працювала переважно в жанрі "наївного мистецтва". Все життя прожила в селі Болотня Іванківського району Київської області. Чоловік Василь - лейтенант Червоної армії - воював на фінській війні, пропав безвісти у Другу світову.

Лауреат Шевченківської премії (1966), заслужений діяч мистецтв УРСР, народна художниця України. 2009 рік рішенням ЮНЕСКО було визнано роком Марії Приймаченко.

У 1937 році її роботи демонструвалися на Світовій виставці в Парижі, після чого художниця стала відомою і за кордоном. Пабло Пікассо нібито називав твори Приймаченко "Прекрасними роботами геніальної жінки".

Творче кредо: "Людей люблю, творю на радість, на щастя людям, щоб всі народи один одного любили, щоб жили вони, як квіти по всій землі..."

Дивіться також:

Засновник бренду Kenzo відвідав музей Івана Гончара. ФОТО

Як депутати ВР пишуть "історичні праці", плагіатячи "Вікіпедію"

Українські витоки авангарду Казимира Малевича

Інші матеріали за темою "Мода"

Інші матеріали за темою "Плагіат"

Інші матеріали за темою "Живопис"

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.